Поховання Господа Ісуса. Стація чотирнадцята.

            Найсвятіша Мати знала, що з цими найдорожчими мощами, з тілом свого Сина, яке тепер тримає на руках, мусить розлучитися. «Прийшов же і Никодим, що бувало приходив перший до Ісуса в ночі, несучи змішане мирро і алое фунтів зі ста» (Ів. 19, 39),  щоб набальзамувати Тіло Ісусове. Святе Євангеліє каже, що Йосип, взявши тіло, обвив Його в чисту плащаницю і поклав Його в своїм новім гробі, котрий висік у скелі і привалив великим каменем до дверей гробу і відійшов» (Мт. 27, 59-60). Уяви собі, як ті святі учні Ісуса Христа і невісти приходять до Матері Божої, щоб взяти тіло свого учителя.

Ісус Христос знятий з хреста. Стація тринадцята

 Уяви собі, як безбожники допускаються зневаги ще над тілом Господа Ісуса. І от «один із вояків списом пробив Його ребро, і одразу вийшла кров Його і вода» (Ів. 19, 34). Господь Ісус хотів цим показати нам, що з любові до нас вилив останню краплю Найсвятішої Крові зі Свого Серця.

Його Серце стає для нас джерелом усіх ласк, прибіжищем у небезпеках, небесною брамою. Хто ж не буде почитати і любити цього Серця, зраненого Любов’ю до нас?!  

Про сім слів розп’ятого Ісуса Христа. (закінчення)

 Господь Ісус потонув у морі болів. Тому сказав: «Боже мій, Боже мій! Чому Ти Мене покинув?» Ісус Христос не нарікав. Ні. Він лише тим показав який страшний Його біль. Інші святі отримували у своїх терпіннях від Господа Бога великих утіх. Ісус Христос не мав жодної потіхи, а ні жодного полегшення. А все те допустив Він з любові до нас. Тут справді видно ту безмежність Його Любові до нас.

 Що розп'ятий Христос терпить на душі.

Увійди думкою як можеш найглибше у Пресвяте Серце Христове. Там дивися та пізнавай, що Ісус Христос розп’ятий терпить.

Насамперед терпить від ворогів насмішки, книпи та всякі зневаги. Святе Євангеліє так нам про це каже: «А перехожі хулили Його, киваючи своїми головами і кажучи: «Ти, що руйнуєш храм Божий і в трьох днях його відбудуєш, спасися сам. Як Ти Син Божий, зійди з хреста. Так само і первосвященики, насміхаючись із книжниками і старшиною, казали: «Інших спасав, себе не можеш спасти? Коли Він цар Ізраїльський, нехай зійде тепер із хреста і увіримо у Нього. Уповав на Бога, нехай спасе тепер Його, коли хоче, бо сказав що: Я Син Божий. Також розбійники, що були  з Ним розп’яті, глумились з Нього» (Мт. 27, 34-44).

Христос розп'ятий терпить на тілі.
стація ДВАНАДЦЯТА
   Уяви собі Господа Ісуса, розп'ятого між двома розбійника. Лицем звернений Він до нас. Під хрестом стоїть Найсвятіша Мати, святий Іван Євангеліст, свята Марія Магдалина та інші побожні невісти. Далі стоять неподалік Христа вояки, архієреї та інші різні люди.
   Найбільше Ісус терпить спрагу. Страшний вогонь палить Його із середини. А це все через втрату крові. Відомо, що поранені на полі бою, коли з них багато стекло крові, перед усім просять хоч трохи води.. А з Ісуса Христа стільки стекло крові і тепер безупинно тече з Його ран. Вже майже зовсім нема в Ньому крові. То ж що за біль мусів терпіти! Яка нечувано тяжка Його мука! А тепер застановися, чи були, та чи є такі твої терпіння. Ісус Христос висить на хресті…

Христос прибитий до хреста.
стація ОДИНАДЦЯТА
   Зверни увагу, як найулюбленішого нашого Спасителя оточують кати, щоб Його вхопити і прибити на хрест. Звичайним злочинцям дано в такий час вино, заправлене міррою щоб одурені не чули на хресті своєї муки. Ісусові подане вино, змішане з жовчю, щоб муки ще примножити. «І спробувавши, не хотів пити» (Мт. 27, 34). Не хотів пити, щоб оточуючі Його не подумали, що бажає в терпіннях полегшення. Скуштував гіркоти жовчі і жертвував її, на надолуження господу Богу за людські гріхи, поповнені через надмірність в уживанні напоїв. Ах, якою гіркотою наповнюють ці гріхи Найсвятіше серце Ісуса!