Спасе милий, Господи ласкавий,

Днесь перед Тобою я стою

Й на Твою бажаю більшу славу

Та, щоб душу покріпить свою

Розважати Твої страсті, муки,

Котрі Ти в ласкавості Своїй

Переніс, щоби мене на руки,

Як заблукане ягня у цій

Подорожі у житті земному,

Взяти свої й радо занести

У затишшя батьківського дому

Де царюєш віковічно Ти.

То ж подай із доброти Своєї

В цій хвилині ласки Ти мені,

Щоб в душі глибинах я моєї

Пережив страждання ті страшні,

Котрі ти зносив, о милий Спасе,

Болісно, та, щоби я пізнав

Як Ти любиш людство ціле наше,

За яке жорстоко так страждав.

1стація.
Ісуса засуджують на смерть

Чути крик: “Розпни, розпни! Не треба

Нам, щоб Він над нами царював!

Вбий Його, хоч би і ціле небо

Він на поміч нині призивав!

Кров Його нехай на наших дітях

І на нас буде, лиш нині ти

Зволь своїм воякам повеліти,

Днесь  за містом Йсуса розп’ясти!»

Так кричить юрба, котра недавно

З вітками Тобі назустріч йшла

І співала радісне: “Осанна!”

Нині озвіріла і пішла

На найбільший злочин в цьому світі:

Просить у Пилата смерть тому

Хто вертав її здоров’я дітям

І її недавно ще саму

В чудний спосіб годував хлібами

Та любові до усіх навчав.

Зглянься, милий Господи, над нами,

Адже й з нас вже не один кричав

І не раз, щоби Тебе розп’яти,

Й злобою своєю розпинав

Не бажавши в серці зберігати

Заповіді Твої, їх топтав.

2 стація.

Ісус бере хрест на Свої рамена

І піддався натискові злоби

У юрби цієї днесь Пилат

Та відкинув всі невдалі спроби,

Щоби рятувати, й дав солдат,

Щоб на смерть Ісуса проводили,

Та Його розп’яли на хресті,

Цвяхами жорстоко пригвоздили

Руки й ноги Спасові Святі.

Хрест тоді вояки на рамена

Спасові дали. Його нести,

Мав Спаситель, щоб юрба шалена

Втихла вже. Бо, майже всі жиди

Прагнули у хвилі цій одного:

Щоб Христос помер на цім хресті

Бо під мірку не підходив злого

Серця їх.

                    О Спасе наш! Святі

Днесь зверни Свої ласкаві очі,

Ти на нас і сили нам додай,

Щоб під час глухої злоби ночі,

Грішної, що весь наш рідний край

Огортає, ми світильник несли

Віри і хреста свого завжди

Терпеливо, щоб навік воскресло

Сяйво віри, зник же знак біди.

3 стація.

Ісус вперше падає під хрестом

Хрест важкий гнобить додолу тіла

Бичуванням зранене вже днесь

Й вичерпаний вже із сил всеціло

Під хрестом паде Спаситель. Весь

Мов одна страшна, суцільна рана

Упадає у дорожній пил

Наш Господь, щоби юрба сказана

На загладу ця, набралась сил

І прозріла задля впадку цього,

Котрий болю тілу завдає

Спасовому, болю неземного…

Цілий світ бо нині в ньому є

Грішний наш. Це він додолу хилить,

Пригинає до землі Творця.

Це наш гріх жорстокий, повний сили

Й злоби, та позбавлений життя

Спас несе на зранених раменах

І паде під тягарем його.

Господи, нехай же днесь студена

Та мертва душа з гріха свого

Встане і до Тебе підійметься,

До любові Твоєї, що днесь

Задля нас на муки й смерть дається

Й забирає злочин наш увесь.

4 стація.

Ісус зустрічається зі Своєю Матір‘ю

“Сину мій, за що оці страждання

Ти терпиш, і хрест оцей несеш

За які незнані злодіяння,

Ти на смерть днесь хресную ідеш?” –

Болем-криком у душі озвалась

Мати Спаса, як Єдиний Син,

Ідучи з хрестом, на Неї глянув

В муках незбагненних… Цих хвилин

Хто ж опише болі ті безмірні,

Котрі Син із Матір’ю зносив

В час цієї зустрічі. В одінні,

Сплямленому кров’ю, Син схилив

Погляд Свій додолу повний болю,

Щоби Маму Свою не ранить

Ним страждальним. А Марія в горя

Цих хвилинах, в цю жорстоку мить

Серцем Своїм зраненим ридала

Над Дитям єдиним, Пресвятим,

Котре днесь юрба на смерть сказала

Із злорадством ненависним, злим.

О Маріє, Матінко Пречиста,

Будь завжди покріпленням для нас,

Щоб дорога нам земна, терниста

Була легка. Спомагай Ти нас!

5 стація.

Симеон Киринеєць

помагає Ісусові нести хрест

Бачивши, що сили вже немає

Спас іти під тягарем хреста,

Симеона сотник заставляє

З Киринеї взяти хрест, щоб та

Повна болю та страждань дорога

Котрою в цю мить ішов Христос,

Хоч на мить облегшилась для Нього,

Бо ж ішов на цілопальний стос

Нині Він, щоб полум’ям любові

Запалати на хресті страшнім

Та ворота відчинити нові

Для всіх нас у царстві пресвятім.

Спасе милий, ми також бажаєм

З Киринеєм хрест тяжкий нести

Щоб з Тобою брами Твого раю

Відчинити людству. Будь  для нас лиш Ти

Світлом на оцій земній дорозі

Тільки Ти в усіх серцях царюй,

Щоби кожен ближньому в тривозі

Руку міг подать, щоб кожен був

Симеоном, що допомагає

Двигати знеможеним хреста.

Хай завжди у цім нам помагає

Твоя ласка, Спасе, пресвята.

6 стація.

Вероніка обтирає обличчя Ісуса

Кров’ю весь залитий і спочений

Йшов хресним своїм шляхом Христос

Й через вир юрби тоді шалений

Пробралася Вероніка. Й ось

Серед крику, гаму приступила

Тут до Нього та лице святе

Хусткою своєю обтулила

Та обтерла. Пам’ятку за те

Вдячну їй Спаситель наш залишив,

Бо на хустці образ пресвятий

Незбагненно Свій в подяці лишив

Їй він нині. Господи Святий,

Витисни і нам обличчя Своє

Зранене гріхами на душі

Щоби ми ніколи більше Твоє

Серце не ранили, щоб чужі

Підступи диявола не вбили

Знов Тебе у наших вже серцях,

А щоб в них на віки вічні жили

Твоя вірність та любов, щоб страх

Нас святий охороняв від того,

Що веде до смерті та гріхів,

А направив на святу дорогу,

Твоїх, Спасе милий наш, слідів.

7стація.

Ісус вдруге падає під хрестом

Вдруге вже на цій страшній дорозі

Наш Господь паде в дорожній пил,

Розбиває тіло, та в знемозі

Хрест несе уже з останніх сил.

Він терпить, у болях знемагає

Зносячи страшні страждання ці

Задля нас на землях тих Юдеї

В котрих ще пророки, праотці

Вірно Богу вічному служили.

Спасе наш, наш Господи повстань

Із упадку цього, щоб ожили

Наші душі й із гріхів у стан

Твоєї любові повернулись.

Запануй у них Ти навіки.

Дай їм мудрість, щоби зодягнулись

В неї й струї ніжної ріки

З них полились у життя предвічне

В ту безмірну, незглибиму даль,

Де Любов царює віковічна

І пропали болі, смерть, печаль.

8 стація.

Ісус зустрічається

з єрусалимськими жінками

Співчуття жінок Христос зустрінув

У Своїм поході цім хреснім

Як уже Єрусалиму стіни

Позаду залишилися. В німім,

Повнім смутку та терпінь риданню

Він побачив тих простих жінок,

Котрі в путь проводили останню

Днесь Його. Хоч болем кожен крок

Відчував Він у зраненім тілі,

Та, однак звернувся до невіст,

Що ридали. “Сльози наболілі

Лийте нині над собою скрізь,

Та над дітьми, на яких прокляття

Й кров Мою стягали днесь мужі

Ваші в злобі”.

                         Боже наш, завзяття

Й силу нам подай, щоби чужі

Злочини на себе не стягали

Ми в сліпій ненависті. Прийди

Й просвіти нас, щоби ми ридали,

Як Тебе зневажимо. Збуди

В наших душах почуття любові,

Віри та надії, щоби ми

Не лили Твоєї більше крові

У гріхах, а в святості жили.

9 стація.

Ісус втретє падає під хрестом

Під хрестом утретє упадає

Спас Святий на хреснім цім шляху

Й помочі в Отця Свого благає,

Щоб поміг допити цю лиху

Болями переповнену чашу,

Й досконалу жертву принести,

Щоб невдячність, всяку злобу нашу

Змити днесь й Отцеві завести

Жертвою очищені овечки

Пресвятою на хресті Його.

Нею хоче знищить суперечки,

Пиху, злобу людства усього.

Щоби знов до щастя привернути

Душі спраглі Божої краси,

Та для них на вічні віки бути

Пастирем Предобрим.

                                         Воскреси,

Підійми нас із упадку, Боже

Злоби та невдячності, хай днесь

Твій упадок третій допоможе

Нам збагнути мудрий задум весь

Твоєї пречистої любові

І навчить любити так, як Ти,

Спасе милий, любиш нас, щоб нові

Сили в ній могли ми знов знайти.

10 стація.

З Ісуса знімають одяг

Що за біль переносив Спаситель,

Як присохлий до болючих ран

Відривали одяг. “Ти цілитель,

Та природи усієї Пан. –

Кликали з погордою юдеї. –

Тож зціли себе у хвилі цій,

Щоб могутність бачили Твоєї

Сили ми, і поклонились їй!”

Та Христос мовчав, спустивши очі,

Будучи погорджений усім

Земним створінням, щоб пророчі

Днесь слова – здійснилися на Нім.

Спасе милий з одягу обдертий

І Своєю кров’ю вмитий днесь,

Глянь ласкаво на цей нарід впертий,

Та спаси його з гріха увесь.

Будь нам милостивий в цій хвилині,

Не суди нас грішних на землі,

Віднови у животворній силі

Нас усіх, обнажених. В Твої

Зодягни нас днесь щедроти, Боже,

Очистивши з безлічі гріхів,

Хай Твоя ласкавість допоможе

Бути за Твоїх дочок, синів.

11стація.

Ісуса прибивають до хреста

Ось уже тупі, жорстоко цвяхи

Прибивають тіло пресвяте

До хреста. Із болем та зі страхом

Дивиться Марія на все те,

Й промовляє у душі: “Мій Сину,

Що ж зробило зборище лихе,

Як воно у цю страшну годину

Задум свій сповняє. Весь Сихем

Зайордання, Покоління Юди

Дивляться, Дитино, на Твій хрест.

Схаменіться, о жорстокі люди!”

Материнське Серце у протест

В ці похмурі хвилі промовляє.

Але, що кому до болів цих Її

Й через те Вона лише ридає,

Згадуючи хвилі всі Свої,

Котрі проводила з милим Сином

Від різдва аж до останніх днів.

О Маріє, всім лихим причинам,

Що провадять до гріха Ти слів

Своїх ніжним голосом на віки

Всі спокуси, гріх заборони

Й задля Своїх сліз, що є мов ліки

Для всіх нас, нас до Отця верни.

12 стація.

Ісус помирає на хресті

“Отче, відпусти їм, бо не знають,

Що зробили у хвилині цій” –

Спасові уста вже промовляють

Із хреста, і в тишині німій,

Котра враз біля хреста настала

Чути слово: “Духа Я свого

В Твої руки віддаю!” Й ридала

Вся природа з лиха отого,

Котре заподіяла днесь злая,

Знавісніла Спасові юрба

Він же, наболілий весь до краю,

І спокійний, що лиха борьба

Вже позаду, голову склонив

До грудей і з світу відійшов

Цього, що Його жорстоко вбив.

Спасе наш, скеруй Свою Любов,

В котрій Ти за нас оце страждав

На негідних нас й допоможи

Всім прощати, хто би зневажав

Нас у цім житті та стережи

Душі наші від лихих доріг,

Що ведуть до злоби небуття

Свого дай нам Духа, щоб поміг

В стіп Твоїх зложити все життя.

13 стація.

Тіло Ісуса знімають з хреста

Серце болі Матері проймають,

Як глядить на Свого Сина днесь,

Котрого з хреста оце знімають

Без ознак життя. Зранений весь

Він спочив на материнськім лоні,

Мов заснув по боротьбі важкій

Обриси обличчя, ніжні скроні

Із слідами крові, котра свій

Знак на Нім лишила по терпіннях

Так тепер змінились! Він не жив…

Він помер для нашого спасіння.

Із гріхів нас смертю відкупив

Своєю й оце тепер лежить

З неземним спокоєм на лиці

Мов не зносив Він смертельну мить

Та страждання у хвилини ці.

Спасе милий, Матінко Святая,

Дайте ласку днесь негідним нам

Щоби ми, як прийде мить лихая

Розлучитись з тілом, в руки Вам

Свої душі грішні віддали

І в спокої з світу відійшли,

Вас завжди у щасті прославляли,

В Вас життя ми вічне віднайшли.

14 стація.

Тіло Ісуса зложили до гробу

Дороге, пречисте, миле тіло

В гріб зложили без ознак життя,

І усе створіння посумніло

У хвилині тій. Земне буття

Днесь усе на мить призупинилось

І схилилось в цей скорботний час,

У який у підземелля скрилось

Тіло Спаса, котрим Він для нас

Виєднав відкуплення, прозріння

З сліпоти духовної й гріхів.

Незбагненні всі оті терпіння

Жертвував за нас: дочок й синів

Своїх, котрі завжди забували

За Його безмежную Любов.

Він сьогодні дав, щоби ми пізнали

Під хрестом її, на котрім кров

Проливав Свою дорогоцінну

Через гріб до Аду Він зійшов

На три дні. Через плиту камінну,

Він у славі знов до нас прийшов,

Щоби нам звістити воскресіння

Й дати доказ вічного життя

Та для всіх нас виєднав спасіння,

Котрим Він відкрив нам шлях в буття.

Кінцева молитва

Господи єдиний, найдорожчий,

Дякуємо щиро всі тобі

За хресну дорогу, в котрій прощі

Нам в Отця ти виблагав. Собі

Хочемо в цей день постановити

Лиш на Твою славу жити вже,

Та Тебе у кожну мить славити,

Щоби зникло все оте чуже

Та вороже людській днесь природі

В нашому туземному житті

Жити, бо уже в гріхах нам годі.

Поможи, Владико наш, святі

Осягнуть вершини, де царюєш

Із Отцем-Створителем навік

І тоді похвальну піснь почуєш

З наших уст.