Шановний друже!
Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найпопулярнішими статтями.

 
Середа
22.11.2017
06:21
weather.in.ua - погода в Україні - прогноз погоди в Україні на 3 та 5 днів
 

Категорії розділу
До початку залишилося
Пошук
Наше опитування
Чи вартує цей сайт Вашої допомоги
Всього відповідей: 142
Друзі сайту Джублика

Колядує Україна

Диспетчер курортів Закарпаття

Християнський календар

Молитва - могутній засіб спасіння!

Ukrainian Catholic - Traditionalist

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Джублик в Закарпатті 

Історія Джублика

ІСТОРІЯ ОБ'ЯВЛЕНЬ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

НА ЗАКАРПАТТІ В УКРАЇНІ

електронний варіант книги зручніше читати розгорнуту на весь екран, гортаючи стрілками ◄ ►. 

При необхідності можете збільшити сторінку, робити закладки чи пошук по тексту. Книжку можете поширювати серед друзів без обмежень. При бажанні можете роздрукувати окремі сторінки або всю чи закачати на свій компютер.  

27 серпня 2002 року дві дівчинки: Оленка 10-ти років та Мар’янка 9-ти, по-дитячому жваві та веселі прийшли до джерела, де частенько брали воду для домашніх потреб. І не сподівалися дівчатка, що день цей, такий подібний на всі попередні звичайні дні, стане вельми особливим у їхньому житті. Коли одна, схилившись, набирала воду, друга з подивом мало не закричала: "Дивися, хто ззаду тебе стоїть?!”
Там вони вперше побачили прекрасну білу Пані. Вона стояла на хмаринці, котра не торкалася землі, і була всіяна чудовими живими квітами.
Діти злякалися. Закралася навіть думка про те, що це якась ворожка. Поспішали додому, несучи воду з джерела, але Пані на хмаринці мовчки пливла за ними над землею і так аж до їхніх осель.
Діти розповіли дома про побачене, але батьки не повірили, дорікнувши дітям, що, мовляв, книжок всяких поначитувалися і через це казна-що їм привиджується. Але все ж таки батько Мар’яни, священик о. Петро, чоловік серйозний і вимогливий, сказав: "Якщо знову побачите Особу на хмаринці, то перехрестіть Її і себе”.
Того ж таки вечора дівчатка пішли до дитячого садка за Оленчиною молодшою сестрою і знову побачили ту саму Пані на хмаринці, яка тепер невідступно супроводжувала їх до дитсадка. Діти перехрестили Її, як учив о. Петро, але світла Пані лише посміхнулася у відповідь і теж перехрестилася. Ця відкритість, приязність Пані додала дівчаткам відваги. Вони посміливішали і запитали "Як Вас звати, Пані?”
У відповідь почули дві відповіді, які доповнювали одна другу. Одній дівчинці було сказано, що Вона – Пресвята Діва, іншій – що Вона Пречиста Діва Марія.
А вже з дитсадка світла Пані, яка назвала себе Пречистою Дівою Марією, йшла разом з дітьми в товаристві двох Ангелів. "Один з них був великий і високий, як мій тато”, – так розповідала Мар’янка, – а другий – маленький”. Згодом, через декілька днів, розпитавши Пресвяту Діву про те видіння, дівчатка довідалися, що Ангелів було троє: один, великий, якого Пресвята Діва назвала Архангелом (правдоподібно це Архангел Михаїл, якому посвячена церква в сусідньому селі Нижньому Болотному) а два малі – то Ангели – охоронці самих дівчаток. Батьки через дітей спитали Видіння: "Що Ви хочете, чого Ви прийшли?” "Я прийшла допомогти, – почули у відповідь, – Скажіть своїм батькам, щоб вони йшли з вами молитися під Джублик, туди, де ви Мене вперше побачили”.
І з цими словами Пречиста Діва, пливучи на хмаринці, всипаній квітами, знову супроводжувала дітей аж додому.
Батьки поволі почали вірити своїм дітям. Батько Мар’яни, о. Петро, спочатку вагався йти на місце першої появи, посилаючи з дітьми свою дружину, та на третій день все-таки зважився. Однак ішов ніби по гриби: у спортивному одязі та у футболці, щоб не прив’язувати до себе надмір цікавих поглядів: чому, мовляв, він, священик, молиться у лісі?
Дівчатка продовжували бачити особу, якої ніхто інший не бачив і твердили своє: "Ми бачимо Матінку Божу”.
Мама Оленки, перебуваючи в постійних сумнівах щодо того, чи її дитина говорить правду, раптово захворіла і лікарі були безсилі чим-небудь зарадити. Вона згасала на очах. Аж тоді, коли серце цієї жінки відкрилося для сприйняття факту присутності Матінки Божої в житті її дитини, жінка повністю одужала.
А 31 серпня, в суботу, Матінка Божа попросила повідомити церковну владу про те, що це саме Вона, Пречиста Діва Марія, Богородиця, прийшла і просить тут, на місці Її з’яви, молитися. На запитання о. Петра "Кого саме з єпископів про це повідомити” Марія відповіла: "Старенького Владику Маргітича”.
Отець Петро поїхав до Владики і розповів про те, що говорять і Кого бачать діти.
Єпископ, вислухавши, запитав священика:
– А самі ви, отче Петре, що про це думаєте?
– Вірю, що це Матінка Божа.
– Тоді їдьмо, – відповів єпископ, і поки готував усе необхідне для Богослужіння, отець Петро стояв і думав про те, що це, мабуть, кінець спокійного життя і початок випробування віри, а навіть і переслідувань та глузувань. У думках були і сумніви, і неспокій, і радість. Але глибоко в душі він уже вірив у правдивість дитячих слів.
Прибувши на місце, Владика запросив дітей до авто і довго з ними розмовляв, розпитуючи детально про видіння, про те, як виглядає Особа, яку діти бачать, про що Вона говорить. "А чи зараз ви можете говорити з Тією, Кого бачите?” "Так”, – відповіли дівчатка. "Тоді спитайте, який буде знак, що це саме Вона, Матінка Божа, тут з’являється”. "Найбільшим знаком буде те, що люди збиратимуться тут на молитву”, – передали діти слова Богородиці. Єпископ оглянувся довкола і побачив як з різних сторін до місця об’явлень поспішають люди. Єпископ з полегшенням зітхнув.
Тим часом селом вже летіла звістка про те, що єпископ розмовляє з дітьми, які бачать Матінку Божу і що зараз буде Служба Божа. Люди покидали всі домашні справи, поспішаючи на цю подію. Скрізь відчувався піднесений настрій, хоч не бракувало і скептиків.

Субота 31 серпня стала днем, коли вперше тут, в лісі під Джубликом, відправилася Служба Божа і то не проста, а Архиєрейська, – з участю Єпископа. Владика і на наступний день, на неділю 1 вересня, оголосив час проведення нового Богослужіння.
А в довколишніх селах множилося нечуване, несподіване, але таке радісне і бажане щастя: "З’явилася Матінка Божа!

Починаючи з 27 серпня діти бачать Пречисту Діву постійно: коли моляться до Неї вервицю чи про Неї розмовляють або просять, щоб Вона прийшла. І в дорозі, і в школі, і дома – скрізь Марія з ними.
В неділю, 1 вересня, після Служби Божої, бажаючи ще раз переконатися чи то правдиве об’явлення Богородиці, о. Петро і я, о. Атанасій, молилися разом з дітьми вервицю, а коли дівчатка знову побачили Пресвяту Діву, ми попросили їх покропити з’яву свяченою водою. І знову видіння не зникло, лише радісно посміхнулося і подякувало.
На запитання чого Пресвята Діва Марія прийшла до нас і чи Її прихід не попереджує якісь катаклізми, Богородиця відповіла як і вперше: "Я прийшла допомогти”. "В чому Ви хочете допомогти?” – спитали ми. "Я хочу допомогти відновити авторитет священиків у народі, об’єднати цей поділений народ і об’єднати Церкву”, – почули у відповідь. "Чи довго Ви ще будете з нами тут, на цьому місці?” – ще запитали. "До наступного четверга”, – відповіло видіння вустами дітей. І увесь цей час, з 1 вересня до четверга 5 вересня, тобто від дня празника Успіння Пресвятої Богородиці, "Під Джубликом” збиралися тисячі людей з усіх усюд. П’ятого вересня їх число сягнуло близько 15 тисяч осіб. Усіх непокоїло одне: чи дійсно Матінка Божа більше не буде тут з’являтися? І тоді почули втішну відповідь через дітей: "Я буду тут завжди. А ви (діти) будете бачити Мене доти, поки багато народу не збереться тут на молитву”. "Отже, – спитали ми, – це не останній день, в якому ми з Вами розмовляємо? "Ні”, – почули радісну для усіх відповідь.
З 2 вересня діти щоденно бачать Пресвяту Діву Марію під час Служби Божої і завжди біля Престолу. Вона молиться разом з нами, священиками, і разом з нами приступає до Святого Причастя. Богородиця тримає в руках Чашу, з якої причащається.
А 8 вересня, вранці, раптом "затанцювало” сонце. Спершу воно кружляло, а потім на його тлі почали з’являтися різні знаки і букви. На запитання, що це означає, Пресвята Богородиця відповіла: "Це знак для тих, хто не вірить”. Хтось з людей записав ці небесні букви в такій послідовності як їх було видно і вийшов заклик до молитви. Ось ці слова: "Прийдіте поклонімся!”
Цей знак можна було спостерігати протягом цілого наступного тижня з різних куточків Закарпаття. Він появлявся на небі завжди в один і той же час: вранці біля 8-ї години, увечері перед початком Служби Божої і тривав аж до кінця Богослужіння.
Часто люди, які моляться на місці постійних об’явлень Матінки Божої, відчувають запах ладану.
Починаючи з 18 вересня Оленка і Мар’янка стверджують, що під час Служби Божої бачать між священиками, біля Престолу, не лише Пресвяту Діву, але і Її Сина, Ісуса Христа. В той час коли Богородиця причащається, Ісус споживає хліб і вино. Сама Пречиста Діва пояснила це через дітей, коли люди запитали, як причащається Ісус.
Часто на Богослужіння "Під Джубликом” приходить вся Пресвята Родина – Ісус, Марія, Йосиф. Дівчатка бачать їх біля Престолу, зосереджених у молитві.
Є ще свідчення інших очевидців, які бачили силует або постать Богородиці. Немало людей дістали тут зцілення. Одних перестали боліти ноги, іншим покращився зір, вщух біль в хребті, який не давав спокою багато літ, розсоталася пухлина і т.д.
Сподіваюся, що ця перша книжечка про появу Матінки Божої "Під Джубликом” буде ще доповнюватися і перевидаватися багато разів, бо завдяки присутності Богородиці тутешні події ряснітимуть новими фактами зцілень, чудами навернень, найрізноманітнішими ласками Божими, новими посланнями Богородиці до нас, українців. Матінка Божа любить нас і сама Вона є найбільшою ласкою, що приходить від Бога.

о. Атанасій Михайло
Чийпеш, ЧСВВ