П`ятниця
28.07.2017
14:07
weather.in.ua - погода в Україні - прогноз погоди в Україні на 3 та 5 днів
 

Категорії розділу
Пожертва щоб без реклами
Чи вартує цей сайт Вашої допомоги
Всього відповідей: 140


До початку залишилося
Пошук
Наше опитування
Чи будете приймати участь у спільних вервицях "Наживо" (On-Line)
Всього відповідей: 57
Друзі сайту Джублика

Колядує Україна

Диспетчер курортів Закарпаття

Християнський календар

Молитва - могутній засіб спасіння!

Ukrainian Catholic - Traditionalist


Яндекс.Метрика
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Джублик в Закарпатті 

ПРОБАЦІЯ ПЕРЕД ВІЧНИМИ ОБ1ТАМИ

ПРОБАЦІЯ ПЕРЕД ВІЧНИМИ ОБ1ТАМИ

Варшава, 1933 рік

За кілька тижнів перед тим, як повідомили мене, що я відбуватиму пробацію (проба, іспит зрілості майбутньої монахині), почула, увійшовши до каплиці, Ісусові слова: "В цю мить настоятельки оголошують, хто з сестер складатиме вічні обіти. Не всім буде дано таку ласку, вони самі в цьому винні. Хто не користає з малих ласк, той не отримує великих. Але тобі, Моя дитино, Я цієї ласки уділяю". Радісний подив огорнув мою душу, бо кілька днів тому одна з сестер сказала мені, що я не відбуватиму третьої пробації. Мовляв, вона сама подбає, щоб не допустити мене до обітів. Я змовчала, хоча мені стало дуже прикро. Я, як могла, намагалася приховати свій біль.

У листопаді 1932 року я приїхала у Варшаву на третю пробацію. Після сердечних привітань з настоятельками, увійшла в невелику капличку. Раптом мою душу охопила Божа присутність, я почула: "Доню Моя, прагну, аби твоє серце уподібнилося до Мого милосердного серця. Ти вся повинна бути пройнята Моїм Милосердям".

Дорога мати-наставниця одразу ж спитала, чи я вже була в цьому році на реколекціях. Я заперечила. Тоді вона зауважила, що спочатку я повинна відбути принаймні триденні реколекції.

Богу дякувати, у Валендові якраз проходили восьмиденні реколекції, і я могла до них приєднатися. Однак знову з’явились труднощі з моїм від’їздом. Одна особа дуже противилась тому, так що я вже мала не їхати.

Після обіду я зайшла на п’ятихвилинну адорацію, як раптом побачила Ісуса, який мені мовив: "Доню Моя, багато ласк готую тобі, що ти їх одержиш під час реколекцій, котрі завтра розпочнеш". Я відповідаю; "Ісусе, але ж реколекції вже відбуваються, а я не повинна на них їхати". "Готуйся завтра розпочати реколекції, а Я полагоджу твій виїзд з настоятельками", – і зник, Я почала гадати, як воно буде. Та вмить відкинула роздуми й присвятила той час молитві до Духа Святого, аби просвітив мене і дав збагнути всю мою вбогість. Потім я вийшла з каплиці та взялась до своїх занять. Але невдовзі мене покликала Мати-Генеральна: "Сестро, ще сьогодні поїдете з матір’ю Валерією у Валендів, щоб уже завтра розпочати реколекції".

...Перший день реколекцій. Зранку я постаралася першою бути в каплиці. Перед розважаннями мала ще трохи часу, аби відмовити молитви до Святого Духа і Пресвятої Матері. Благала Божу Матір, щоб Вона випросила мені ласку непомильності в моїх внутрішніх натхненнях, щоби я правильно сповнила будь-яку волю Божу.

Отець, котрий вів реколекції, приїхав з Америки, Прибув він у Польщу ненадовго. Сам вигляд цієї людини свідчив про велич духа. Аскетизм та зосередженість були його характерними рисами. Але, незважаючи на всі чесноти цього священика, мені було дуже важко відкрити йому свою душу щодо ласк. Признатися в гріхах завжди легко, а щоб звіритись з ласк, то справді мушу чинити над собою велике зусилля та й тоді не про все можу розповісти.

Отець виголосив коротку лекцію й відразу зайшов у сповідальницю, я дивлюсь, аж жодна з сестер не підходить. Я підхопилася зі свого місця і за мить була біля ґраток. Не було часу задумуватися. Отож, замість того, щоб розповідати отцеві про всі ті сумніви, які посіяно в моїй душі щодо Господа Ісуса, я почала звірятися з усіх спокус. Проте сповідник відразу збагнув мою ситуацію і сказав: "Ти тому не довіряєш Господу Ісусу, що Він так ласкаво з тобою поводиться. Отож, сестро, будь цілковито спокійною. Ісус є твоїм Учителем, а твоє спілкування з Ним не є ані істерією, ані мрійництвом, ані ілюзією. Знай, що ти – на добрій дорозі. Старайся бути вірною тим ласкам і не ухиляйся від них".

Коли я відійшла від сповідальниці, то така незбагненна радість залила мою душу, що я мусіла усамітнитись від сестер у куточку саду, аби повністю віддатися серцем Богові.

Про оновлення обітів. Як тільки я прокинулась вранці, то відразу всім духом потонула в Богові, в цьому океані любові. Після оновлення обітів і святого Причастя я раптом побачила Ісуса, і Він ласкаво звернувся до мене: "Доню Моя, зазирни в Моє Милосердне Серце". Коли я вдивилася в те Найсвятіше Серце, то побачила, як із нього витікають ті ж самі промені, що й на іконі – як Кров і Вода. Я зрозуміла, яким великим є Господнє Милосердя. І знову Ісус милостиво заговорив: "Доню Моя, розповідай священикам про Моє незбагненне милосердя. Палить Мене полум’я милосердя. Я хочу виливати його на душі. Але душі не хочуть вірити в Мою доброту". І зник.

Сьогодні – третя пробація. Ми зібралися у матері Малгожати. Вона розпочала з молитви й пояснення, в чому полягає третя пробація. Нагадала, якою великою є благодать вічних обітів. Раптом я голосно розплакалась. В одну мить постали перед зором моєї душі всі Божі ласки, а я видалась собі такою мізерною й невдячною перед Богом. Сестри почали картати мене за те, що я плачу. Але мати заступилася за мене і сказала, що не дивується.

Коли закінчилася ця година, я пішла до Найсвятіших Тайн і, відчуваючи свою найбільшу нужденність та нікчемність, попросила Його милосердя, аби Він зволив вилікувати й очистити мою бідну душу. Отоді пролунали слова: "Доню Моя, вся твоя убогість згоріла у вогні Моєї любові, наче стебельце, вкинуте у незрівнянний ні з чим жар. А цим приниженням ти здобуваєш для себе та інших душ ціле море Мого милосердя".

Моїм обов’язком протягом усього часу пробації було допомагати сестрі, що пильнувала за виглядом одягу. При цьому я мала багато нагод для вправляння в чеснотах. Інколи по три рази я мусіла ходити з білизною до деяких сестер і не могла їм догодити. Але я пізнала й великі чесноти деяких сестер, які завжди просили давати їм щось благесеньке. Захоплював мене такий дух покори й умертвлення,

В час адвенту (час, який триває чотири тижні до Різдва Христового) в моїй душі прокинулась така велика туга за Богом, що мій дух поривався до Нього з такою силою, яка лише була в його єстві. Тоді Господь послав мені найбільше світла пізнання Його властивостей.

Першою властивістю, яку дав мені спізнати Господь, є Його святість. Святість ця є такою великою, що перед Ним тремтять всі Влади і Сили. Чисті духи затуляють своє обличчя й поринають у безупинну адорацію. Єдиним висловом їхнього найвищого пошанування є "Святий". Божа святість проливається на Божу Церкву і на кожну душу, що до неї належить. Проте не однаковою мірою. Одні душі наскрізь пронизані нею, а є й такі, що ледве животіють.

Друге пізнання, яке уділив мені Господь, – це Його справедливість. Справедливість Його є такою великою й проникливою, що сягає самої істоти речей. Все постає перед Ним в оголеній правді, і ніщо не може приховатись від Нього.

Третьою властивістю є Любов і Милосердя. І я зрозуміла, що, найвищою властивістю є Любов і Милосердя, Воно єднає творіння з Творцем. Найбільшу любов і незмірне милосердя розпізнаю у Втіленні Слова та Його спокутній жертві. З цього я збагнула, що та властивість є найвищою в Богові.

Святий вечір. Сьогодні я тісно єдналася з Богоматір’ю. Ввечері, перед тим, як поділитися просфорою, я зайшла в каплицю, щоб у душі поділитися з дорогими для мене людьми, і просила в Матері Божої ласк для них. Під час різдвяної відправи мені привиділось в просфорі мале Дитя Ісус. Хоча Дитя мале, Його велич пронизувала мою душу. Глибоко вразила мене та таємниця, те велике самоприниження Бога, те незбагненне Його самознищення. Це жило в моїй душі через усі свята.

Сьогодні сказав мені Христос: "Прагну, щоб ти глибше зрозуміла ту любов, якою палає до душ Моє серце. А зрозумієш її тоді, коли розважатимеш над Моєю Мукою. Благай про Моє милосердя для грішників, бо Я прагну їхнього порятунку. Коли з розкаяним серцем і вірою ти відмовиш цю молитву за якогось грішника, то Я подарую йому ласку навернення. Ця молитва така: "О Кров і Вода, що виплинула з Серця Ісуса, як джерело Милосердя для нас, уповаю на Тебе".

В останні дні свят, коли я відправляла Святу Годину, побачила Ісуса Христа, котрий зазнавав мук бичування. Якими невимовними були ті тортури! Як тяжко страждав Ісус при бичуванні! О нещасні грішники, як ви стрінетесь у день суду з тим Ісусом, якого зараз так катуєте?! Його кров стікає на землю, тіло подекуди почало відпадати, а на плечах я зауважила вже оголені деякі кості... Тихий стогін і зітхання вихоплювалися в Ісуса.

Якось Ісус дав мені зрозуміти, наскільки милою є для Нього душа, яка вірно дотримується правил. За це вона здобуває більшу винагороду, ніж за покуту й велике умертвлення.

Колись Господь сказав мені: "Доню Моя, твоє уповання й любов сковують Мою справедливість, так що Я не можу карати, бо ти Мені перешкоджаєш". Такою великою силою володіє душа, сповнена віри!

Сьогодні приїхала до мене рідна сестра. Коли вона відкрила мені свої наміри, я перелякалась, чи ж це можливо. Гарною є та душа в очах Божих, але її оповила така темрява, що вона не знала, як собі зарадити. Все бачила в чорних барвах. Бог у доброті Своїй дав її під мою опіку на два тижні. Та скількох жертв коштувала мене ця душа, лише одному Богові відомо. Ні за жодну душу я не склала перед Його престолом стільки пожертв, страждань і молитов, скільки за неї. Врешті, я відчула, що таки випросила в Бога уділити їй ласки. Коли роздумую про це, то вбачаю в тому справжнє чудо. Тепер знаю, яку силу в очах Божих має молитва заступництва.

Під час цього посту я часто відчувала в усьому тілі Муку Господа Ісуса. Все, що витерпів Ісус, глибоко переживаю в своєму серці. Але назовні нічим не виявляю своїх страждань. Лише сповідникові відомо про це.

Пасхальна утреня. Сьогодні під час воскресної утрені побачила Господа Ісуса у великому сяйві. Він наблизився до мене й мовив: "Мир вам, діти, – здійняв руку і поблагословив. На Його руках, ногах і боці ясніли незгладимі рани. А коли Він глянув на мене з такою великою лагідністю й любов’ю, що душа моя вся заглибилася в Нього, сказав: "Ти взяла велику участь у Моїй Муці, тому Я дам тобі значну частку з Моєї слави й радості".

А наступного дня після святого Причастя я почула голос: "Доню Моя, поглянь у безодню Мого милосердя і віддай тому Моєму милосердю честь і славу. Вчини це так: збери всіх грішників з усього світу й заглиб їх у безмір Мого милосердя. Хочу віддаватися душам. Дитя Моє, Я спраглий душ. На Моє свято – свято Милосердя – будеш оповіщати увесь світ і приводити знеможені душі до джерела Мого милосердя. Я зцілю їх і зміцню".

 

ДЕНЬ ВІЧНИХ ОБІТІВ

1 травня 1933 року

Поєднання з Ісусом в день вічних обітів. Віднині Твоє серце стає моїм надбанням, а моє серце належить Тобі. Сама згадка Твого імені, Ісусе є насолодою для мого серця. Воістину, ні на мить я не змогла би жити без Тебе, Ісусе. Нині душа моя потонула в Тобі, як у єдиному своєму скарбі.

Слова Господа Ісуса під час вічних обітів: "Обручнице Моя, навіки поєднались наші серця. Пам’ятай, кому ти присягала."

Не все можна виповісти словами.

 

МОЄ ПРОХАННЯ НА ПОХОРОННОМУ ПОЛОТНІ

Похоронне полотно – це велике, широке чорне полотно, в центрі якого вишитий білий хрест. Сестри перед вічними обітами лягають на це полотно, яким потім закриваються. Цим був даний знак, що сестри, які склали вічні обіти, "вмерли для світу". Між тим дзвони дзвонять, як на похоронах. Богослужитель, найчастіше єпископ, кропить освяченою водою це полотно, при цьому каже слова: "Встань, ти, яка вмерла для світу, і Ісус Христос хай освятить тебе".

Я просила Господа, щоби Він дав мені ласку ніколи не ображати Його добровільно і свідомо жодним, навіть найнезначнішим, гріхом, чи недосконалістю.

Ісусе, уповаю на Тебе. Ісусе, люблю Тебе усім серцем. У найважчі хвилини Ти є моєю матір’ю.

З любові до Тебе, Ісусе, я вмираю сьогодні цілковито для себе, а починаю жити для більшого прославлення святого Імені Твого.

Любове, понад усякою любов’ю, о Пресвята Трійце, віддаюся Тобі як жертва благоговіння, як всепальна жертва повного самознищення". І через  це самознищення прагну возвеличити Твоє Ім’я, Господи. Маленьким пуп’янком рожі падаю до Твоїх ніг, Господи, нехай тільки Тобі буде відомий запах тієї квітки.

 

ТРИ ПРОХАННЯ В ДЕНЬ ВІЧНИХ ОБІТІВ

Ісусе, я знаю, що сьогодні ні в чому Ти мені не відмовиш.

Перше прохання: "Ісусе, найдорожчий мій Обранцю, прошу Тебе про торжество Церкви, особливо в Росії та Іспанії, прошу благословенства для св. Отця Піо XI й усього духовенства, ласки навернення запеклих грішників, особливого благословенства й світла для священиків, у котрих буду в житті сповідатись".

Друге прохання: "Прошу благословенства для нашого згромадження, великої ревності в ньому. Благослови, Ісусе, Мати-Генеральну ігуменю та вчительку новичок, цілий новіціат, усіх настоятельок, моїх найдорожчих батьків. Уділи Своєї благодаті нашим вихованкам, так зміцни їх Своєю ласкою, щоб ті, хто залишає наші домівки, більше ніколи не образили Тебе жодним гріхом. Ісусе, благаю Тебе за мою вітчизну – борони її від ворожих нападів.

Третє прохання: "Ісусе, прошу Тебе за ті душі, котрим молитва потрібна найбільше. Прошу Тебе за вмираючих: будь милосердним до них. Благаю також Тебе, Ісусе, про визволення всіх душ із чистилища.

Ісусе, довіряю Тобі окремі особи: своїх сповідників, отця Андраша, священика Чапуту, професора Сопоцька, одного священика, одного монаха, якому я так багато завдячую, та всіх тих, за кого доручено мені молитись. У цей день Ти можеш вчинити все для тих, про кого прошу. Для себе ж прошу Тебе, Господи, перетвори мене цілковито на Себе, утримуй мене неустанно в святій ревності до Твоєї хвали. Даруй мені ласку й силу духа у всьому сповняти Твою святу волю.

Дякую Тобі, мій найдорожчий Обранцю, за ту гідність, якою Ти мене обдарував, а особливо за ті королівські герби, які мене віднині прикрашають і яких не мають навіть ангели: це хрест, меч і терновий вінець. Але, мій Ісусе, понад усе дякую Тобі за Твоє Серце. Воно є усім для мене".

Матір Божа, Пресвята Діво Маріє, моя Мати, Ти в особливий спосіб є тепер моєю Матір’ю, Це тому, що Твій улюблений Син є моїм Обранцем, а, отже, ми обоє – Твої діти. Зважаючи на Сина, Ти маєш мене любити. Маріє, найдорожча моя Мати, скеровуй моє внутрішнє життя, щоби воно було миле Твоєму Синові.

Всемогутній Боже, в цю хвилину найбільшої ласки, якою навіки Ти єднаєш мене зі собою, я, така мізерна, з найбільшою вдячністю падаю до Твоїх ніг, наче маленька і незнана квітка. Аромат цієї квітки любові щоденно буде здійматися до Твого престолу.

В хвилини боротьби і страждань, темряви й сум’яття, туги і смутку, в хвилини важких випробувань, в ті хвилі, коли я не знайду ні в кого зрозуміння, ба, навіть усіма зганьблена і зневажена пам’ятатиму день вічних обітів, той день незбагненної Божої благодаті.

 

ОСОБЛИВІ ПОСТАНОВИ З РЕКОЛЕКЦІЙ

1 травня 1933 року

Любов до ближнього. Це по-перше: послужливість до сестер; по-друге: не говорити про відсутніх й оберігати честь ближнього; по-третє: радіти успіхам ближнього.

За кожне приниження подякую Господу Богові. Особливо помолюся за того, хто дасть мені можливість упокоритися. Віддам себе на користь душ, не рахуватимусь із жодною жертвою, килимком стелитимусь під ноги сестер, по якому вони зможуть не тільки ступати, але й витирати ноги. Буду слугувати їм непомітно, не на людський показ. Досить, що Бог бачить.

Знову настали сірі будні. Урочистий час вічних обітів минув, але в душі залишилась велика Божа благодать. Відчуваю, що повністю належу Богові, відчуваю себе Його дитиною, що перебуває у Його, цілковитій власності. Моє уповання на Його наймилосердніше Серце є безмежним. Я з Ним неустанно поєднана. Видається, що Ісус не міг би бути щасливим без мене, а я – без Нього. Хоча я добре розумію, що, як Бог, є Сам у собі щасливий і до свого щастя не потребує абсолютно ніякого створіння. І все ж доброта змушує Його віддаватися створінню, до того ж з такою незбагненною щедрістю.

Після вічних обітів я залишилась у Кракові, бо, ще не вирішено, куди поїду: у Вільно чи Рабку. Аж одного дня Мати-Генеральна викликала мене й повідомила, що я їду у Вільно. Проте до 27 травня я перебувала у Кракові.

Завтра маю виїхати у Вільно. Сьогодні сповідалася в отця Андраша, котрий наділений великим Божим духом. Цей священик звільнив мої крила для злету до найвищих вершин. Заспокоїв мене і велів вірити в Боже провидіння. "Вір і йди сміливо", – сказав. Після тієї сповіді дивна сила Божа влилася в мене. Отець наголошував, що я повинна бути вірною Божій ласці, і додав: "Якщо й надалі ти збережеш оту простоту і послух, то нічого поганого з тобою не станеться. Уповай на Бога, ти – на добрій дорозі і в добрих руках: Божих руках".

Сьогодні, 27 травня 1933 р., я виїжджаю у Вільно. Коли я вийшла й окинула поглядом дім, сад, новіціат, з очей раптово бризнули сльози. Пригадала усі добродійства і ласки, які уділив мені Господь. Несподівано побачила Господа біля квітника і почула: "Не плач. Я завжди з тобою". Присутність Бога, що оповила мене тоді, супроводжувала мене протягом усієї подорожі. Дозволено мені заїхати у Ченстохову.

Вперше я побачила Матір Божу, коли вранці, о п’ятій годині, пішла на відкриття ікони. Молилася безупинно до одинадцятої години, а здавалося, ніби щойно зайшла. Місцева мати - настоятелька прислала по мене сестру, аби я прийшла на сніданок. Я хвилювалась, бо запізнювалась на поїзд. Багато що сказала мені Божа Матір. Я віддала їй свої вічні обіти, відчувала, що є її дитиною, а Вона – моєю Матір’ю. Вона не відмовила мені у жодному проханні.

Сьогодні я вже у Вільно. Монастир складається з маленьких порозкиданих хаток. Сестер лише вісімнадцять. Усі прийняли мене дуже сердечно. Настали дні праці, боротьби і страждань. Все йде своїм належним чином.

 

СВЯТО МАТЕРІ БОЖОЇ МИЛОСЕРДЯ

5 серпня 1933 року

Сьогодні я отримала велику і незбагненну ласку. Ласку суто внутрішню, за яку щиро вдячна Богові у цьому житті та у вічності.

Ісус сказав мені, що найбільшу Його прихильність здобуду через розважання над Його Болісними Муками. Завдяки такому розважанню багато світла спливає на мою душу. Хто бажає навчитися справжньої покори, нехай роздумує над Христовою мукою.

Коли я роздумую про Ісусову муку, до мене приходить чітке усвідомлення багатьох речей, які раніше я не могла зрозуміти. Хочу уподібнитися до Тебе, Ісусе, до Тебе, розіп’ятого, замученого, приниженого. Христе, залиши в душі й у моєму серці відбиток Своєї покори.

Люблю Тебе безмірно! Тебе, змордованого, такого, яким Тебе описує пророк: зміненого великими стражданнями до невпізнання. Таким люблю Тебе безмірно. Одвічний і неосяжний Боже, що зробила з Тобою любов?..

 

ТАЄМНИЦЯ ДУШІ

Вільно, 1934 рік

Якось сповідник велів мені спитати Господа, що означають ті два промені, що їх зображено на іконі. Я пообіцяла запитати.

Під час молитви я почула з душі: "Ці два промені означають Кров і Воду. Блідий промінь – це вода, яка несе виправдання душі; червоний промінь – це кров, яка є життям душ. Ті два промені вийшли з надр Мого Милосердя тоді, коли Моє умираюче Серце було на хресті пробите списом.

Ті промені заступають душі від гніву Мого Отця. Щасливий той, хто житиме під їх покровом, бо його не досягне справедлива Божа рука. Бажаю, щоб перша неділя після Великодня була святом Милосердя.

Утішається Моє Серце званням "Милосердя". Розголошуй, що Милосердя є найвизначнішою властивістю Бога. Всі витвори Моїх рук увінчані Милосердям".

Одвічна Любове, прагну, щоб Тебе пізнали всі душі, які Ти створив. Хотіла б я стати священиком: безустанно розповідала б про Твоє милосердя грішним душам, охопленим розпукою. Хотіла би бути місіонером і нести світло віри в дикі, краї, щоб і там душі спізнали Тебе, а я – віддана задля них у жертву – хотіла би вмерти мученицькою смертю, якою вмер Ти заради мене і заради них. Можу піти на мученицьку смерть через повну самопосвяту й самозречення з любові до Тебе, Ісусе Христе, і до безсмертних душ. Велика любов і дрібні речі перетворює на великі, і лише любов надає вартості нашим вчинкам. І чим чистішою стане наша любов, тим менше поживи матиме в нас очисний вогонь страждань. Отоді страждання перестане бути для нас мукою, а стане насолодою.

Я просила Господа, щоби Він уділив мені ласки, аби моя натура була відпорною й сильною супроти впливів, що інколи намагаються відвернути мене від духу статуту та дрібних положень. Бо вони є наче ті молі, що хочуть знищити наше внутрішнє життя і, напевно, зруйнували б його, якщо душа є свідомою тих дрібних порушень, але все ж легковажить ними, як речами малими. Не має значення, що я часто наражаюся на прикрості й уїдливість. Аби лише мій дух перебував у гармонії з духом статуту, обітів та чернечих приписів.

 

ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР 1934 рік

Ісус мовив мені: "Прагну, щоб ти віддала себе в жертву за грішників, а особливо за ті душі, які втратили надію на Боже милосердя".

 

БОГ І ДУШІ

(Акт пожертви)

Перед небом і землею, перед усіма Ангельськими Хорами, перед лицем Найсвятішої Діви Марії, перед всіма небесними Силами засвідчую Єдиному в Трійці Богові, що в єднанні з Ісусом Христом, Ізбавителем душ, нині добровільно віддаю себе в жертву за навернення грішників, а особливо за ті душі, які втратили надію на Боже милосердя. В цілковитій смиренності віддаючись Божій волі, приймаю всі муки, страхи і тривоги, якими сповнені грішники, а натомість віддаю їм усі утіхи моєї душі, які спливають на мене від Бога. Одним словом, я жертвую за них усе: Служби Божі, святі Причастя, покути і умертвлення, молитви. Не лякають мене удари – удари Божої справедливості, бо я перебуваю в єднанні з Ісусом. О, мій Боже, я прагну в такий спосіб віддячити Тобі за тих, котрі не довіряють Твоїй доброті. Уповаю всупереч всякій надії на безмежжя Твого милосердя. Господи, мій Боже, частко – частко моя навіки, в цьому акті пожертви опираюсь не на власні сили, але на силу і міць, які випливають із заслуг Ісуса Христа. Щоденно повторюватиму цей акт складання жертви такою молитвою, якої Ти Сам мене навчив, Ісусе: "О Кров і Вода, що виплинула з Серця Ісуса джерелом Милосердя для нас, уповаю на Тебе".

 
Читайте також:
Перший зошит ВСТУП У МОНАСТИР
                            ПРОБАЦІЯ ПЕРЕД ВІЧНИМ ОБІТОМ
                            ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА
 
                           СХИЛІМОСЬ ПЕРЕД БОГОМ, Краків - Прондік
 
 
 
 
                           ВЕРBИЦЯ ДО БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ
                          ДЕЯКІ ДАТИ з життя сестри Марії Фаустини – Гелени Ковальської
 
Розмова милосердного Бога з душею (із щоденника св. Фаустини)
Яндекс.Метрика ALPHA-counter TOP100Экстремальный портал VVV.RU bigmir TOP100META - Україна. Українська пошукова система