Шановний друже!
Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найпопулярнішими статтями.

 
Середа
22.11.2017
06:27
weather.in.ua - погода в Україні - прогноз погоди в Україні на 3 та 5 днів
 

Категорії розділу
До початку залишилося
Пошук
Наше опитування
Чи потрібен цей сайт ?
Всього відповідей: 887
Друзі сайту Джублика

Колядує Україна

Диспетчер курортів Закарпаття

Християнський календар

Молитва - могутній засіб спасіння!

Ukrainian Catholic - Traditionalist

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Джублик в Закарпатті 

Боже Милосердя. Третій зошит ВЕЛИЧАТИМУ БОЖЕ МИЛОСЕРДЯ


ВЕЛИЧАТИМУ БОЖЕ МИЛОСЕРДЯ
15 березня 1937 року

Сьогодні я пройнялась гіркотою Христових мук. Спізнала, яким жахливим є гріх. Ісус дав мені відчути усю відразу до гріха. В глибині душі я усвідомила, яким страшним є гріх, хоч би і найменший, як сильно він крає душу Ісуса. Воліла б витерпіти тисячі пекельних мук, аніж вчинити хоч би найменший щоденний гріх.
Часто відчуваю, що певні особи моляться за мене. Це відчуття раптово зринає в моїй душі, але не завжди мені відоме, хто за мене просить. Так само внутрішні чуття говорять про те, що хтось і має труднощі через мене, яка би віддаль нас не розділяла.

21 березня 1937 року
Квітна неділя. Під час Служби Божої моя душа заглибилась у біль і страждання Ісуса. Він дав мені зрозуміти, скільки вистраждав під час того тріумфального походу. "Осанна" відлунювало в серці Ісуса "розіпни".
Лікар не дозволив мені взяти участь у відправі на вшанування Христових Страстей, тому я молилась у своїй кімнаті. Раптом я почула дзвінок із сусідньої палати, зайшла туди-і зробила послугу важкохворому. Повернувшись до себе, я побачила Ісуса Христа. Він сказав: "Моя доню, цією послугою ти принесла Мені більшу радість, ніж тривалими молитвами". "Але ж не Тобі, мій Ісусе, я прислужилася, а хворій людині".
"Так, Моя доню, але що ти чиниш ближньому, те й Мені чиниш".
Під час Служби Божої я побачила розп’ятого Ісуса Христа, що тяжко страждав. Тихий стогін вихоплювався з Його Серця. За хвилю Він заговорив до мене: "Прагну, прагну спасіння душ. Допоможи мені, доню, рятувати душі. З’єднай свої страждання з Моєю Мукою і пожертвуй Небесному Отцю за грішників".
Сьогодні Великий Понеділок. Я просила Господа, аби Він дозволив мені взяти участь у Його болісному Стражданні. Щоби душею і тілом я відчула Його болісну муку в такій мірі, в якій створіння здатне брати в ній участь. Щоби я, наскільки це можливо, могла відчути усю Його гіркоту. Господь відповів мені, що дасть мені ту ласку, а в четвер після святого Причастя уділить мені її у незвичайний спосіб.
Сьогодні у важких муках помирав молодий ще чоловік. Я почала відмовляти за нього вервицю, якої мене навчив Господь. Я відмовила її повністю, але агонія тривала. Я хотіла розпочати літанію до Всіх Святих, коли почула: "Молись на вервиці до Божого Милосердя". Зрозуміла, що та душа дуже потребує допомоги молитвою і великого Милосердя. Я зачинилась у кімнаті, впала хрестом перед Богом і випрошувала Милосердя для вмираючого. Отоді відчула незмірну Велич Бога і Його вищу справедливість. Завмирала з жаху, але не переставала благати в Бога милосердя для цієї душі. Зняла з себе хрестик, який одержала під час обітів, і поклала його на груди вмираючого. Звернулась до Господа: "Ісусе, поглянь на цю душу з такою любов’ю, з якою Ти дивився на мою всепальну жертву в день вічних обітів. І силою обітниці, даної Тобою для вмираючих, коли благатимуть Твого Милосердя для них, допоможи цьому чоловікові". Той перестав мучитись і спокійно вмер. Як багато ми повинні молитись за тих, хто на смертному ложі. Користаймо з Милосердя, поки ще є час змилування. Вервиця до Божого Милосердя, як Сам мені сказав, вгамовує гнів Божий.
Я така слаба, що, якби не святе Причастя, то без перестанку падала б. Єдине, що мене тримає, і це святе Причастя. З нього черпаю силу, в ньому – моя міць.

26 березня 1937 року
П’ятниця. З самого ранку я відчула у своєму тілі Муку Його п’яти ран. Так тривало до третьої години. І хоча ззовні не видно жодних слідів, ті муки не є менш болісними. Радію, що Ісус оберігає мене від людських очей.
Об одинадцятій Ісус сказав мені: "Моя Частичко, ти є прохолодою для Мого страждального серця".
Я гадала, що після цих слів моє серце згорить. Ісус поєднався зі мною. Вогонь моєї створеної любові з’єднався з жаром Його предвічної любові. Його Троїстість оповила мене. Я вся заглибилася у невимовну любов і невимовне страждання через муку Ісуса. Все, що стосується Його Істоти, уділяється і мені. Моє серце перебуває наче в неустанному захваті. Однак ззовні це ніяк не проявляється. Ніщо не стоїть на заваді спілкуванню з ближніми, полагодженню різних справ. З тією ласкою влилось у мою душу ціле море світла щодо пізнання Бога і себе. Подив, який огортає мене від того, що Бог зволив опуститись до мене – такої маленької людини, вводить мене наче в новий захват.
Ісус велить мені відправити дев’ятницю перед святом Милосердя, Сьогодні я повинна розпочати її, прохаючи про навернення всього світу і пізнання Божого Милосердя.
"Я хочу, щоби кожна душа прославила Мою доброту. Від своїх створінь Я прагну довір’я. Заохочуй їх до великого уповання на безмежне Моє Милосердя. Нехай не боїться наблизитись до Мене слаба, грішна душа. Хоч би й мала більше гріхів, ніж піску на землі, все поглине безодня Мого Милосердя".
Ввечері я слухала по радіо псалми. Розплакалася, і увесь біль знову відновився у душі. Я не могла втамувати його. В моєму серці пролунало: "Не плач – Я вже не страждаю. А за вірність, з якою ти невідступно супроводжувала Мене у страстях і в хвилині скону, твоя смерть буде урочистою. В ту останню годину Я перебуватиму з тобою. Улюблена перлино Мого Серця, бачу, що любов твоя така чиста, що перевершує любов ангелів. Перевершує тому, що борешся. Задля тебе благословляю світ. Бачу твої поривання до Мене. Захоплюється ними Моє Серце".
Після тих слів я більше не плакала, лише дякувала Небесному Отцеві за зіслання нам Свого Сина і за справу відкуплення людського роду.
Я відправила годину адорації в подяку за надані мені ласки і мою хворобу, котра теж є великою ласкою. Чотири місяці я хворіла, але не можу собі пригадати, щоб хоч одну хвилину змарнувала. Все для Бога і душ. Всюди прагну бути Йому вірною. Під час цієї адорації я побачила ту опіку і доброту, якою мене оточував Ісус і захищав від усього злого.
Після чотирьох місяців лікування я повернулась додому. Сердечно дякую Богові за все. О, Ісусе, лише Ти можеш допомогти мені. Укріпи мене.

28 березня 1937 року
Воскресна утреня. Під час неї я побачила Господа в красі та сяйві. Він промовив: "Моя доню, мир тобі". Поблагословив мене і зник. Моя душа наповнилась невимовною радістю. Серце зміцнилося до боротьби і страждань.
Сьогодні я розмовляла з отцем Андрашем, який порадив мені проявляти обережність при тих раптових з’явах Господа Ісуса Христа. Коли він говорив про Боже Милосердя, в мене вступила якась сила і міць. Мій Боже, я так прагну звіритися з усього і так не можу. Отець мені каже, що Ісус Христос надзвичайно щедрий, віддаючись душі, а з другого боку, є ніби скупий. "Хоча щедрість Божа велика, будь, однак, обережною, бо раптова з’ява викликає підозру. У цьому я ще не вбачаю нічого і поганого, ані чогось, що суперечило б вірі. Проте будь трішки насторожі. Як прийде мати - настоятелька, то можеш поговорити з нею про ці справи".

29 березня 1937 року
Сьогодні під час медитації я побачила Господа у надзвичайній красі. Він промовив: "Мир тобі, Моя доню". "О Господи, хоча я й люблю Тебе усім серцем, але прошу, не з’являйся мені, бо духівник сказав, що Твої раптові появи викликають підозри, що, можливо, це є якась омана. Хоча я люблю Тебе понад життя і знаю, що Ти – мій Господь і Бог, котрий спілкується зі мною, перш за все є послушною сповідникові."
Ісус серйозно і приязно слухав, а потім сказав: "Передай сповідникові, що так невимушено спілкуюсь із твоєю душею тому, що ти не присвоюєш Моїх дарів. Осипаю всілякими ласками твою душу, бо знаю, що ти не привласниш їх собі. На знак того, що сподобалась Мені його обережність, не будеш Мене бачити і не покажусь тобі доти, поки ти не розповіси йому усе, що Я тобі сказав".

2 квітня 1937 року
Під час ранкової Служби Божої я почула: "Скажи настоятельці, що Я прагну, аби тут проводилась адорація з наміром виблагати милосердя для світу".
Сьогодні (3.04.37) Господь мене повідомив: "Скажи священикові про Моє жадання, аби на свято Милосердя він виголосив проповідь про Моє неосяжне Милосердя". Бажання Ісуса я виконала, проте священик не зважив на слова Господа. Після сповіді я почула: "Роби, що тобі велю і будь спокійною. Ця справа торкається лише його і Мене. Ти не нестимеш відповідальності".


4 квітня 1937 року
Сьогодні Провідна неділя, тобто свято Милосердя. Вранці після святого Причастя моя душа поринула в Божество. Поєдналась із трьома Божими Особами таким чином, що, поєднавшись з Ісусом, поєдналась одночасно і з Отцем, і Святим Духом. Моя душа потопала в незбагненній радості. Господь дав мені спізнати ціле море і безодню неосяжного Свого Милосердя. О, якби ж то душі хотіли зрозуміти, наскільки їх Бог любить. Всі порівняння, хоч би і найніжніші, і найсильніші, є лише блідою тінню у співставленні з дійсністю!
Коли я єдналась із Господом, то побачила, як багато душ схиляється перед Божим Милосердям.
Коли я пішла на адорацію, то почула: "Моє серце сьогодні спочило у цьому монастирі. Розголошуй світові про Моє Милосердя, про Мою любов.
Полум’я Милосердя палить Мене. Прагну виливати його на душі людей. О, якого болю завдають Мені, коли не хочуть прийняти цієї ласки.
Розповідай, Моя доню, що Я є самою любов’ю і Милосердям. Коли душа наближається до Мене з вірою, то Я наповнюю її таким безміром ласки, що не може вмістити її у собі і випромінює на інших. Душі, котрі розголошують славу про Моє Милосердя, оберігаю впродовж усього життя, наче ніжна мати своє немовля. В годину смерті Я не буду їм Суддею, а милосердним Спасителем. В цю останню годину душа нічого не має на свій захист, окрім Мого Милосердя. Щаслива та душа, яка протягом життя занурювалась у джерело Милосердя, бо зглянеться над нею Моя справедливість. Пиши: все, що існує, міститься в надрах Мого Милосердя глибше, ніж дитя в лоні матері. Як боляче ранить Мене недовір’я до Моєї доброти. Найболючіше ранять Мене гріхи маловірства".

7 квітня 1937 року
Сьогодні, коли одна особа зайшла у каплицю, я раптово відчула жахливий біль у руках, ногах, боці, як Ісус під час своїх мук. Тривало це коротку мить. По цьому розпізнаю душу, яка не перебуває в стані Божої ласки.

13 квітня 1937 року
Сьогодні я змушена цілий день залишитись у ліжку. На мене напав раптовий кашель і настільки знесилив мене, що я не здужаю ходити. Дух мій рветься сповняти Божі справи, а фізичні сили полишили мене.
Наступного дня я почувала себе так погано, що ледве встала, аби піти на Службу Божу. Моє самопочуття було ще гіршим, ніж тоді, коли мене скерували на лікування. В легенях були сильні хрипи і дивний біль. Після святого Причастя сама не знаю звідкіля з’явилися в мене слова такої молитви: "Ісусе, нехай Твоя чиста і здорова Кров кружляє в моєму хворому організмі, а Твоє чисте і здорове Тіло нехай змінить моє хворе. Нехай запульсує в мені здорове і сильне життя, якщо є Твоя свята воля на те, аби я приступила до тієї справи. Буде це для мене виразним знаком Твоєї святої волі".
Під час молитви ніби щось струснуло усім моїм тілом, і я відчула себе цілком здоровою. Дихання моє чисте, наче я ніколи не хворіла на легені. Болю теж не відчуваю. То для мене знак, що маю приступити до заснування нового згромадження. І тут я почула голос: "Йди, скажи настоятельці, що ти здорова".
Не питаюся, як довго почуватиму себе здоровою. Майбутнє мені не належить. Я просила здоров’я як свідчення Божої волі. Не шукала полегшення в стражданнях.

16 квітня 1937 року
Сьогодні, коли мене огорнула Божа Велич, я спізнала, що попри Свою величність, Господь любить покірні душі. Чим більше принизиться душа, тим з більшою ласкою Господь схиляється до неї, поєднуючись, і підносить її аж до Свого престолу. Щасливий той, кого Господь сам охороняє. Я усвідомила, що тільки любов має вартість. Любов є величчю. Ніщо не може зрівнятися з одним актом чистої любові до Бога.
Одного дня Господь Бог дав мені зрозуміти, що я ніколи не втрачала своєї невинності. Незважаючи на різні небезпеки, які мене оточували, Він Сам оберігав мене, щоби недоторканою була незайманість моєї душі й серця. Той цілий день я гаряче дякувала Богові не лише за те, що Він зволив обороняти мене від злого, але й за те, що зволив упевнити мене в цьому.
Через кілька років Він утвердив мене в тій ласці. Від тієї пори я не відчуваю бунту чуттів проти душі. Скільки разів пригадую собі ту незбагненну ласку, стільки разів нове полум’я любові та вдячності до Бога рветься з мого серця. Ця любов доводить мене до повного самозабуття.
З тих пір живу під непорочним покровом Божої Матері. Вона мене оберігає і повчає. Почуваю себе спокійною біля її Пречистого Серця. Я, така слаба й недосвідчена, тулюся, як мала дитина, до її Серця. Хоча Господь укріпив мене в цій чесноті, я весь час насторожі і боюся навіть власної тіні. І це тільки тому, що щиро полюбила Бога.
Сьогодні оновлення обітів. Одразу, як я прокинулась, мене оповила Божа присутність. Почуваю себе Його дитиною. Сказав мені Господь: "Прагну уділити повного відпусту тим, хто на свято Мого Милосердя приступить до сповіді і святого Причастя.
Моя доню, нічого не бійся. Я завжди з тобою, хоча тобі здається, наче Я відсутній. Твоє упокорення змушує Мене зійти з престолу і поєднатись із тобою".
Сьогодні (4.05.37) я зайшла до Матері-Генеральної і спитала: "Чи у матусі було якесь натхнення у справі, що стосується мого виходу з монастиря?" Мати-Генеральна відповіла: "Досі я тебе стримувала, а тепер даю свободу вибору. Хочеш, .можеш покинути згромадження, а ні – то залишайся".
Я думала, що одразу напишу до Святішого Отця, аби він звільнив мене від обітів. Проте, коли я вийшла від Матері-Генеральної, то якась темрява запала в мою душу, як уже бувало раніше. Дивна річ, кожного разу, коли не попрошу про звільнення, мою душу огортає така темрява, і я відчуваю, ніби покинута напризволяще. Коли я переживала такі душевні терзання, то вирішила негайно піти до матінки і розповісти їй про своє дивне страждання і боротьбу.
Мати відповіла: "Твій відхід, сестро, – це спокуса. Боже Милосердя – прегарне. Мусить то бути якась велика Божа справа, якщо сатана так противиться і хоче її занапастити". Після розмови мені полегшало, але пітьма не розвіялася.
Ніхто не здатний збагнути й усвідомити моїх страждань. Я неспроможна навіть їх описати. Страждання мучеників не більші за ці. Тільки смерть принесла би мені полегшення. Не маю з чим порівняти цих мук, цього нескінченного вмирання душі.

4 червня 1937 року
Сьогодні свято Найсвятішого Серця Ісуса. Під час Служби Божої мені відкрилось, яким вогнем любові до нас палає Боже Серце. Воно ж є морем Милосердя. Тоді й почула я: "Проповіднице Мого Милосердя, провіщай цілому світові про Моє безмежне Милосердя. Нехай не знеохочують тебе труднощі, на які наштовхуєшся, прославляючи його. Ті труднощі, які тебе так боляче вражають, необхідні для твого освячення і щоб показати, що та справа є Моєю. Моя доню, старанно записуй кожне речення, яке тобі кажу про Своє Милосердя. Призначене це для багатьох душ, які скористають із цього".
З любов’ю скоряюсь премудрим Твоїм вирокам, мій Боже. А воля Твоя, Господи, є моєю щоденною поживою. Ти, Котрому відоме биття мого серця, знаєш, що б’ється воно тільки для Тебе, мій Ісусе. Ніщо не здатне пригасити Моєї туги за Тобою. Вмираю за Тобою, Ісусе. Коли забереш Ти мене Ідо Своєї оселі?
"Нехай найбільші грішники покладають надію на Моє Милосердя. Передусім їм належить право уповати на безмір Мого Милосердя. Моя доню, пиши про Моє Милосердя до занапащених душ. Ті, котрі звертаються до Мого Милосердя, приносять Мені насолоду. Таким душам Я уділяю більше ласк, ніж вони собі бажають. Не можу покарати навіть найбільшого грішника, якщо той звертається до Мого співчуття. Я його виправдаю у Своєму неосяжному і незвіданому Милосерді. Пиши: перш, ніж прийду як справедливий Суддя, навстіж відкрию двері Мого Милосердя. Хто не хоче увійти в двері Милосердя, той мусить пройти через двері Моєї справедливості".
Коли одного разу я поспитала Ісуса Христа, як Він може терпіти стільки прогрішень і різних злочинів, не караючи за них, Він відповів: "Для покарання маю вічність. А тепер продовжую для них час Милосердя. Горе їм, якщо вони не впізнають часу Мого пришестя. Моя доню, зобов’язую тебе не лише писати і провіщати про Моє Милосердя, але й вимолювати їм ласку, щоби й вони схилились перед Моїм Милосердям."
Якось признався мені сатана, що я є об’єктом його ненависті.
Сказав таке: "Тисячі душ завдають мені меншої шкоди, ніж ти, коли розповідаєш про велике Милосердя Всемогутнього. Найбільші грішники сповняються вірою і навертаються до Бога, а я втрачаю усе. А найбільше мене самого ти переслідуєш цим неосяжним Милосердям Всемогутнього". Я зрозуміла, як сильно ненавидить сатана Боже Милосердя. Він не хоче визнати, що Бог є добрим.
Одного разу Господь сказав мені: "Моя доню, запам’ятай назавжди, що тільки важкий гріх проганяє Мене з душі, і ніщо інше".
Увечері (9.07.37) прийшла до мене одна з покійних сестер і попросила попостити задля неї один день і пожертвувати всі заняття того дня. Я погодилась.
Наступного дня з самого ранку я взялася виконувати прохання небіжки. Під час Служби Божої деяку хвилю я переживала її муку. Відчула в душі такий сильний голод за Богом, що, здавалося, вмру зі спраги поєднатись із Ним. Це тривало недовго, але я зрозуміла, якою є та туга душ у чистилищі.
Відразу після Служби Божої я попросила в мати - настоятельки дозволу на піст. Однак не одержала його через хворобу. Увійшовши до каплиці, почула: "Якби ти постила, я би отримала полегкість лише ввечері, але завдяки тому, що ти проявила послух, полегшення наступило відразу. Послух має велику силу". А потім почула: "Бог віддячить".
Я часто молюсь за Польщу. Бачу, як сильно гнівить Бога її невдячність. Напружую всі душевні сили, аби її боронити. Неустанно нагадую Богові про Його обітницю Милосердя. Коли я бачу Його гнів, кидаюся з упованням в безодню Милосердя і в ньому занурюю усю Польщу". Тоді Він не може здійснити Свою справедливість. Моя Вітчизно, нема дня, щоб я не молилася за тебе.
Сьогодні (29.07.37) я виїжджаю до Рабки. На хвилю я зайшла до каплиці і попросила в Ісуса щасливої дороги. Сестри прийняли мене дуже сердечно. Я так підупала на здоров’ї, що мушу залишатись у ліжку. В грудях відчуваю дивні гострі болі, які не дають мені навіть рукою поворухнути. Одна ніч була такою, що я мусіла лежати без будь-якого руху. Здавалося, як зроблю найменший рух, в легенях все обірветься. Стан мого здоров’я погіршився. Сестра Н. сказала, що не почуватиму себе тут краще, тому що Рабка підходить не всім ‘ хворим. Сьогодні я навіть не могла піти ні на Службу Божу, ні до святого Причастя, проте, зазнаючи мук душі і тіла, повторювала: "Нехай діється воля Божа".

1 серпня 1937 року
Одноденні реколекції страждання. О Ісусе, Ти бачиш, що Твоє дитя нездужає. Не дуже напружуюсь, радше свою волю підпорядковую волі Ісуса.
Коли я пішла до сповіді, не знаючи, як до неї приступити, то священик відразу збагнув стан моєї душі і сказав: "Попри все спасешся. Ти на добрій дорозі. Але колишнє світло може не повернутись Бог може залишити твою душу в такій пітьмі до смерті. Проте у всьому здайся на Божу волю".

10 серпня 1937 року
Сьогодні у супроводі однієї з сестер я повертаюсь у Краків. Моя душа оповита стражданням. Актом волі неустанно єднаюсь із Господом Богом. Він – моя сила і міць.
 
 
 
Читайте також:
Перший зошит ВСТУП У МОНАСТИР
                      ПРОБАЦІЯ ПЕРЕД ВІЧНИМ ОБІТОМ
                      ЗІСЛАННЯ СВЯТОГО ДУХА
 
 
 
 
 
                     ВЕРBИЦЯ ДО БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ
                     ДЕЯКІ ДАТИ з життя сестри Марії Фаустини – Гелени Ковальської
 
Розмова милосердного Бога з душею (із щоденника св. Фаустини)