Про сім слів розп’ятого Ісуса Христа. (закінчення)

 Господь Ісус потонув у морі болів. Тому сказав: «Боже мій, Боже мій! Чому Ти Мене покинув?» Ісус Христос не нарікав. Ні. Він лише тим показав який страшний Його біль. Інші святі отримували у своїх терпіннях від Господа Бога великих утіх. Ісус Христос не мав жодної потіхи, а ні жодного полегшення. А все те допустив Він з любові до нас. Тут справді видно ту безмежність Його Любові до нас.

            «Спраглий», - закликав Господь Ісус. Але це слово не так стосувалося великої фізичної спраги, яка дійсно палила Його з середини, швидше стосувалося бажання Його душі. Він бажав більше терпіти для нас, бажав, щоб ми більше Його любили. Святий Лев каже, що та спрага має своє джерело в любові. Ах, скільки разів гляну на твій хрест, Господи Ісусе, і дивлюся на ті руки, до мене протягнені, здається мені, що чую Твій голос: «спраглий, щоб ти більше Мене любив». Чому, ах чому моя любов до Тебе така збайдужіла?!

Незадовго до смерті закликав Ісус Христос: «Звершилося». Сповнилося пророцтво, довершилася людська злість,  досягла своєї вершини, завершилася Любов Спасителя, завершилося наше відкуплення. Душе моя, чи ж залишишся і надалі байдужою до такого безміру Любові?

Святе Євангеліє каже, що Ісус Христос, «закликавши великим голосом, сказав: Отче, в руки Твої віддаю Духа Мого. А це сказавши, умер» (Лк. 23,46). Святий Атанасій, замислюючись над цими словами, твердить, що цими словами вручив Ісус всіх вибраних Предвічному Отцю і просив для них щасливої смерті.

Євангеліє продовжує: «І ця завіса церковна роздерлася на дві частини, зверху до низу, і земля затряслася, і скелі розпалися, і гроби відкрилися, і багато тіл святих, що поснули, поставали» (Мт, 27, 51-52).  «І настала тьма по всій землі» (Лк. 23,44). Глянь, душе моя, як вся природа покривається жалобою на вид смерті Господа Ісуса, а ти одна мала б бути байдужою? Це не можливо!

І для тебе, душе моя, закінчиться час терпіння, закінчаться хвороби, закінчиться убогість, закінчиться переслідування, бо на цій долині сліз усе промине. Пам'ятай, однак, що на скільки будеш подібною до терплячого Господа Ісуса на землі, на стільки будеш подібним до возвеличеного у небі.

Постановлення: Дивлячись на хрест, зітхну і скажу: Мій Господи Ісусе, прошу Тебе щасливої смерті.

Приклад: Святий Іван Гвальберт (1076 р.) що походив зі знаменитої французької родини, вибрав собі військове життя. Один родич убив  його рідного брата. У велику п'ятницю, як святий ішов зі своїм відділом війська, зустрів у тісній вуличці вбивцю. Уже підніс шаблю і хотів його убити. Але коли побачив, що він хреститься, з пошани до того святого знаку опустив шаблю і пішов собі далі, а убивцю залишив у спокої. Згодом увійшов до церкви і став молитися. Ураз побачив, як Ісус Христос нахилив до нього Свою Голову. Так його це зворушило, що він покинув військове життя і вступив до монастиря. Від так і сам заклав один чин, за уставами святого Бенедикта. Господь дав йому ту ласку, що знаком святого Хреста творив чуда.