Найсвятіша Мати знала, що з цими найдорожчими мощами, з тілом свого Сина, яке тепер тримає на руках, мусить розлучитися. «Прийшов же і Никодим, що бувало приходив перший до Ісуса в ночі, несучи змішане мирро і алое фунтів зі ста» (Ів. 19, 39),  щоб набальзамувати Тіло Ісусове. Святе Євангеліє каже, що Йосип, взявши тіло, обвив Його в чисту плащаницю і поклав Його в своїм новім гробі, котрий висік у скелі і привалив великим каменем до дверей гробу і відійшов» (Мт. 27, 59-60). Уяви собі, як ті святі учні Ісуса Христа і невісти приходять до Матері Божої, щоб взяти тіло свого учителя.

Глянь, як Найсвятіша Мати цілує в останнє мертве Тіло свого Сина, як це мертве Тіло, намащене пахощами, несуть до гробу. За Тілом іде Мати Божа. Ніяка мати не йшла так за своїм єдиним Сином, як ця Мати. Слухай глухого звуку з гробу де кладуть Господа Ісуса. Слухай звуку великого каміння, яким закривають гріб, слухай ці болючі зітхання і гіркі жалі, що видобуваються із грудей Найсвятішої Матері, слухай плач учнів і побожних невіст. Заплач, як можеш, над болем Найсвятішої Діви Марії, серце якої пробив сьомий меч.

До тепер мала вона бодай мертвого Ісуса, тепер і цей скарб втратила. Святий Іван, непорочний і улюблений учень, котрому Ісус Христос дав в опіку Непорочну Матір, бере під руку Найсвятішу Матір, котру покидають сили, і спроваджує з Голгофи. Яка зміна для тебе, о страждуща Мати, кличе святий Вернард, - маєш Івана, замість Ісуса, слугу, замість пана, учня замість учителя, сина Заведея замість Сина Божого, чоловіка, замість правдивого Бога. Найсвятіша Мати не скаржиться, не нарікається в болях, але погоджується із волею Господа Бога, щоб дати нам приклад, як через хрест іти до неба.

Постановлення: З любові до розп'ятого Господа Ісуса, до страждучої Матері, буду розважати з цієї книжки.

Приклад: Нехай тебе, любий приятелю, не переслідує терпіння і ганьба Христа, якщо Господь Бог буде вести тебе в житті тернистою дорогою. Бачиш, що Ісус Христос і Найсвятіша Мати йшли цією дорогою.

«Хто сіє в сльозах, жатиме в радості». Прийде час останнього суду і хрест Христовий засіяє славою. «І тоді з'явиться знак Сина людського на небі, і тоді заголосять всі роди землі, і побачать Сина людського, який йтиме на хмарах небесних із великою силою і славою» (Мт. 24, 30). Тоді від'єднає Господь Ісус ворогів Христа від тих, котрі Його люблять. І підуть ті в огонь вічний, а ці до неба, місця слави і щастя.