Зверни увагу насамперед, за кого Господь Ісус так багато терпить на хресті і дай відповідь собі: терпить за мене і за мої гріхи, бо це, що каже святий Павло: «Полюбив мене і дав самого себе за мене» (Галат. 11,20), можеш і ти про себе сказати. Приглянься до ран Господа Ісуса і запитай Його, Він відповість тобі. Господи Ісусе, за що терпиш Ти рани Твоїх ніг? За гріхи ніг твоїх, котрі не хотіли ходити дорогою Божих заповідей, лише ходили манівцями гріхів. За що, Господи Ісусе, терпиш болючі рани своїх рук? За гріхи рук твоїх, котрі були такими лінивими до праці на хвалу Божу, такими швидкими до гріха.

    Зверни увагу, як в кінці відвели Господа Ісуса на місце смерті. Який же Він ослаблений, знищений. Під терновим вінцем важко було спізнати Його лице. Струї спливаючої крові зовсім закрили Його Пресвяте лице. Усе покрито темно-червоною фарбою від скипілої крові. Дикі люди здирають з Господа Ісуса насамперед верхній одяг, потім спідню ризу, що прилипла до ран. Під час здирання відновили кати всі рани, віддерли куски тіла. Господь Ісус став серед народу, скуплений у своїй крові. Поглянь, який сором охопив люблячого жінок, бачачи Себе таким оголеним, який невиказаний біль огорнув Його Найсвятіше Серце.

   Душе християнська! Іди далі за Ісусом і приглядайся до Його тяжких мук. Поглянь, як Він гірко несе свій хрест. Сили уже зовсім Його покинули. Вже далі не може іти, а не те щоб нести на собі такий тягар. І знову падає під хрестом. А це уже втретє. Кати підносять хрест, але Ісус не рухається. Вони гадають, що уже помер. Обступили Його фарисеї і налякалися. Та чого? Чи, може, їм Його жаль? Ні! Вони для Нього не мають а ні крихти жалю, їм лише жаль стало, що не будуть бачити, як Він буде конати на хресті. Тому вони і налякалися. Та ні, Ісус не вмер. Він ще живий. Він мусить випити ту гірку чашу, яку Йому подав Його Отець Небесний, яку Він добровільно прийняв за наше спасіння. Звичайно, Його жертва мусить бути повною. Він помре на хресті на радість закам'янілим фарисеям. Він мусить вмерти на хресті, щоб сповнилося пророче слово, та щоб ми жили вічно в небі.

   Роздумуй далі над тим, що каже Святе Євангеліє. Великий натовп народу і невісти, що плакали і ридали над Ним. А Ісус, повернувшись до них, сказав: Доньки єрусалимські, не плачте наді мною, але самі над собою плачте і над вашими дітьми… «Бо коли зі зеленим деревом це роблять, що буде зі сухим?» (Лк. 23,27-31).
   А це як? Чи ж зле плакати над Ісусом Христом? Ні. Лише тими словами Ісус Христос показує Свою велику Любов. Він за себе зовсім не дбає, а пам’ятає лише за інших. Невісти плачуть над Ним, і Він сприймає їх співчуття. Той їхній плач не є Йому байдужий, але Він заспокоює невісти і каже, аби не плакали над Ним, але самі над собою та над своїми дітьми.

   Глянь, як Господь Ісус бере від Симеона знову хрест на свої рамена і його несе. Сили покидають Ісуса, Він заточується, мліє й упадає другий раз під хрестом. Цей упадок був важчий, ніж перший; дерево хреста дуже придавило Спасителя.

   Уяви собі, к кати Його проклинають, як старшина юдейська тішиться ц цього, як Найсвятіша Мати і побожні невісти заносяться від плачу. Ісус Христос з останніх сил підноситься зі землі, і з великим болем приймає хрест із рук катів. Але тепер поступає вже вільніше. Найсвятіша Його Кров скапує по дорозі. О Господи, Ісусе Христе, якою ж болючою для Тебе є ця Хресна дорога!

 

(проповіді були записані вчасі Божественної Літургії, тому щиро вибачаємось за неякісний звук.)