 Дивним способом закінчився варварський вчинок невідомого чолов'яги, який два тижні тому посеред ночі важким металевим підсвічником, що стояв поруч, із грубою лайкою та прокльонами на устах трощив центральний образ Джублицької каплиці.
Кілька днів тому із реставраційної майстерні, куди було відвезено його для ремонту, повідомили про те, що на одному із уцілілих уламків скла появилося чітке відображення обличчя Ісуса із піднятою догори рукою...
Не інакше як подарунком неба в переддень об'яви Богородиці сприйняли цей новий нерукотворний образ вірники та паломники святого місця в Джублику.
Від сьогодні цей "кусок скла" із ликом Ісуса буде на доступному для всіх місці...
Прослухати проповідь виголошену з цієї нагоди
Історія ж оригіналу цієї ікони виглядає так:
У келії одного з монастирів Польщі Ісус з’явився сестрі Фаустині — черниці, котра володіла даром містичного спілкування зі Спасителем, і наказав намалювати такий образ. Конкретно малюнок образу був показаний сестрі Фаустині у видінні 22 лютого 1931 року.  «Ввечері, коли я була в келії, — писала ця черниця в своєму «Щоденнику», — я побачила Господа Ісуса в білих шатах. Одна рука Його була піднесена для благословення, а друга торкалася одягу на грудях. Зі складок одягу на грудях виходили два великі промені — один червоний, а другий білий (...) Через хвилину сказав мені Ісус: «Намалюй образ згідно з малюнком, який бачиш, і підпиши: «Ісусе, уповаю на Тебе» (...) Хочу, щоб цей образ був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня. Ця неділя повинна бути святом Милосердя (...) Через цей образ уділятиму багато ласк для душ, тому хай кожна душа має доступ до нього. Я прагну, щоб було свято Милосердя (...) Хто цього дня приступить до Джерела Життя (мав на увазі Причастя), — хай отримає цілковите відпущення провин (...)».«Щоденник сестри Фаустини» Цікаво описує своє враження про цю ікону іконописець Надія Дичка у газеті "Галичина".
Готуючись до власної виставки ікон, яка відбулася в Долинському музеї «Бойківщина» 26 липня 2008 року, в день святкування 1020-ліття хрещення Руси-України, вона сама намалювала (кілька років перед цим) подібний до цього образ. Проте на виставці так розхвилювалась, що забула розповісти його історію, та й до кінця їй не було відомо, чи вміла малювати сестра Фаустина і що було в її житті далі. Як цій скромній монахині вдалося стати відомою на весь світ? Зрештою, Боже Провидіння не знає меж... Спрагла душа Надії прагнула розгадати таємницю, і така нагода з Божої ласки недавно їй трапилася. До її рук потрапило об’ємне видання «Милосердя Боже в моїй душі» — «Щоденник блаженної сестри Марії-Фаустини Ковальської» (Львів: В-во «Місіонер», 2005). На 600 сторінках цього унікального видання, яке переклала з польської Тереза Угрин, вміщено всі розгадки таємниці історії згаданої ікони (образу). (До речі, книгу благословив єпископ Софрон Мудрий). Як з’ясувалося, сестра Фаустина намагалася сама намалювати образ за описом Ісуса Христа в з’яві, проте не змогла. Про свої видіння вона ретельно розповіла своєму сповідникові та настоятельці. Саме за наказом сповідника о. М. Сопоцька ця монахиня вела «Щоденник...» Отож у 1933 році саме отець-професор Міхал Сопоцько звернувся до художника Євгена Казимировського з дорученням намалювати образ згідно з вказівками сестри Фаустини. Це доручення виконано у червні 1934 року. Образ, про який так мріяла черниця і який був намальований за проханням... самого Ісуса (!), був поміщений у коридорі монастиря сестер-бернадинок при костелі Св. Міхала у Вільно (тепер м. Вільнюс), де о. Сопоцько був ректором. Але в 1935 році під час урочистостей на закінчення ювілейного року Відкриття Світу образ Божого Милосердя було перенесено до Гострої Брами і розміщено високо у вікні, так що його можна було побачити здалеку. А 1937 року він був посвячений і виставлений у костелі Св. Міхала у Вільно.
У 1942 р. на прохання сестер згромадження Матері Божого Милосердя художник Станіслав Батовський намалював у Львові інший образ Божого Милосердя, який помістили в каплиці згромадження у Варшаві. Згодом цей образ (як і каплицю) знищила пожежа. Всі шкодували за образом, і генеральна настоятелька згромадження доручила Батовському намалювати ще один образ (ікону) для каплиці в Кракові. Згодом образ Божого Милосердя намалював також художник Адольф Хила. Цей образ урочисто посвятив 7 березня 1943 р. (у каплиці) отець Андраш — інший сповідник сестри Фаустини. А далі — ціла історія з авторами та їхніми іконами. Оскільки образ Батовського був намальований пізніше, не могли вирішити, який же залишиться в каплиці сестер. Кардинал Сапєга оглянув обидва і сказав, що в каплиці залишиться той образ, який намальовано в пожертву, а в пожертву намалював художник А. Хила. Однак з’ясувалося, що образ Хили завеликий і не вміщається у вівтарі. Тоді на прохання настоятельки п. Адольф намалював ще один образ Божого Милосердя. Саме репродукції цього образу швидко розійшлися по світу, а сам образ прославився численними Божими ласками. Так здійснилося бажання Самого Ісуса, яке Він висловив Фаустині під час першої з’яви образу в Плоцьку: «Прагну, щоб цей образ вшановувано спочатку у вашій каплиці, а потім і в усьому світі». («Щоденник. 47»).
Яка ж доля образу Батовського? Цю роботу було поміщено в невеликому костелі Божого Милосердя в Кракові. А перший образ А. Хили було забрано до Вроцлава у новий дім згромадження, побудований за парафіяльним костелом Божого Серця, і там поміщено його...
Ще і ще раз перечитую «Щоденник» блаженної сестри Фаустини... Воістину духовна скарбниця! Її душа була наділена надзвичайними ласками. Відомий місіонер і особливий посланець Божий Папа Римський Іван-Павло II 30 квітня 2000 року канонізував сестру Фаустину... Вона передавала світові Божі Послання. І світ повинен навернутися. Через вшанування і звертання до Божого Милосердя... Слова «Ісусе, уповаю на Тебе» перекладаються як «Ісусе, довіряю Тобі». Майже в усіх з’явах до згаданої монахині Він закликав нас прийти до Нього і вірити, молячись Його Милосердю. Промені, що виходять з-під одягу, означають кров (червоний) і воду (білий промінь). Білий промінь омиває душі, червоний є життям душ.
Дуже шкода, що я дізналася про це все лише тепер. Тож нехай для зацікавлених читачів моє слово про Боже Милосердя стане і моєю запізнілою даниною Богу. Для всіх, хто хоче знати, відкриється...
 Копію образа, подареного Джублику "Ісусе, уповаю на Тебе" у 2004 році Божому, написав Закарпатський митець із с. Імстичево Іршавського р-ну. Цей образ став однією з головних святинь Джублика і був розташований під центральними сходами каплиці "Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці та став доступним для людей, які приходили сюди із відкритим серцем. Поруч із ним майже постійно горять свічки... Однак, в середині жовтня, 2009 року, образ було розбито...
Пошкоджену ікону ретельно реставровано і, 25 жовтня, цього ж року, повернуто на місце.
Пояснення ікони Божого Милосердя
Словами Ісуса, ці промені є ознакою крові і води – білий промінь представляє воду, яка чинить душі праведними, а червоний представляє кров, що є життям душ. «Ці два промені проблиснули з глибин Мого найніжнішого Милосердя, коли Моє терпляче Серце було пробите списом на хресті... Щасливий той, хто житиме в їхньому захисті, бо справедлива Божа рука його не доторкнеться.»
Католицькі автори спостерегли, що цей малюнок має в собі всі необхідні складники не лише східної, але також і західної ікони немов би на злиття традицій обох обрядів.Особа Ісуса є представлена в небесній славі і світло сяє з Його тіла й одягу, а особливо з Його грудей.Це Син Божий у прославленому тілі, подібно як в іконах східного обряду.Але рівночасно, Ісус має тілесну постать із ранами Своїх Страстей і обличчя має зображення теплого співчуття до нас, як в іконах Святого Обличчя і Пресвятого Серця Ісусового у західному обряді.
Ця ікона нам підсумовує Великий Четвер, Велику П’ятницю і сам Великдень. Ісус входить осяяний через закриті двері на зустріч з апостолами у Великодню неділю і підносить руку на знак благословення, долаючи їхній страх (Ів. 20:19-23).Сама Велика П’ятниця зображена пробитим Ісусовим серцем, з якого випливають струї Божого Милосердя цілковито вилиті за нас на хресті (Ів. 19, 34).А одяг Ісуса нагадує нам Великий Четвер і встановлення св.Літургії та св.Причастя.
За старозавітним звичаєм, тільки первосвященикові дозволено носити цю білу ризу щоб увійти у святилище, пожертвувати кровну жертву і вийти зі святині з піднесеною рукою, передаючи благословення від Бога для всіх людей (Лев. 16, 1-4; Сир. 50:18-21).
Подібно в іконі, Ісус представляється як Агнець Божий, який постійно жертвує за нас всі заслуги Своєї самопожертви перед правдивим святилищем – троном Господа Бога в небі (Євр. 7, 24-25, 9, 23-28) і через цю чисту і найдосконалішу самопожертву, Ісус, наш Великий Первосвященик може тепер благословити своїх апостолів найдосконалішим благословенням – водою і кров’ю, тобто Хрещенням і святим Причастям – особливою і освячуючою злукою з Ним самим.
Вкінці, ми зауважуємо, що на цій іконі Ісус виступає з майже цілковитої темряви, просвічуючи затьмарення нашого віку Своїм спасаючим світлом і променями Милосердя.
=============
|
0
