Душе християнська! Іди далі за Ісусом і приглядайся до Його тяжких мук. Поглянь, як Він гірко несе свій хрест.

   Сили уже зовсім Його покинули. Вже далі не може іти, а не те щоб нести на собі такий тягар. І знову падає під хрестом. А це уже втретє. Кати підносять хрест, але Ісус не рухається. Вони гадають, що уже помер. Обступили Його фарисеї і налякалися. Та чого? Чи, може, їм Його жаль? Ні! Вони для Нього не мають а ні крихти жалю, їм лише жаль стало, що не будуть бачити, як Він буде конати на хресті. Тому вони і налякалися. Та ні, Ісус не вмер. Він ще живий. Він мусить випити ту гірку чашу, яку Йому подав Його Отець Небесний, яку Він добровільно прийняв за наше спасіння. Звичайно, Його жертва мусить бути повною. Він помре на хресті на радість закам'янілим фарисеям. Він мусить вмерти на хресті, щоб сповнилося пророче слово, та щоб ми жили вічно в небі. Кати дають хрест знову Симеонові Каринейському. Ісуса ж ведуть на місце страти. «І привели Його на місце Голгофу, що в перекладі означає череповище» (Мр.15,22). По дорозі на Гологофу Ісус падає тричі. А чи знаєш, чи Ісус Христос стільки разів падав? Святі отці кажуть, що Ісус Христос хотів тим надолужити своєму Отцю за наші свідомі упадки в гріхи, бо ж люди помножують ті гріхи. Не один, що висповідався у своїх тяжких гріхах, заледве пообіцяв виправитися, вже знову їх допускається. Знову повертає до колишніх гріхів. А це дуже вражає Господа Бога. Святий Петро з великою зневагою згадує про таких людей. «Бо коли утікши від нечистоти світу пізнанням нашого Господа і Спаса Ісуса Христа, знов заплутані нею бувають переможені, то останнє стало для них гірше від першого. Бо краще їм було не пізнати дороги справедливості, ніж пізнати і відвернутися назад від святої заповіді, кору їм передано. Бо з ними діється за правдивою приказкою: «Пес повернув до своєї блювотини» та «свиня, умившись, іде в калюжу болота» (2.Петр. 2,20-22). І справді, це дуже обідно, коли людина після сповіді повертає назад до тих же гріхів. Та й страшно, бо через те серце такої людини байдужіє і може закам'яніти.

   Господи Ісусе, як же я соромлюся цих несподіваних моїх упадків, як за них жалію, бо знаю, що вони були причиною Твоїх упадків під хрестом.

   Цей третій і останній упадок Ісуса під хрестом нагадує нам, що і нас колись смертельна слабкість звалить на ложе болів. Коли сили будуть нас покидати і смуток обійме нашу душу, пригадаймо собі тоді хресну дорогу нашого Спасителя. Пригадаймо собі останній Його упадок під хрестом, просімо в Нього допомоги, а Господь Ісус зміцнить нас і потішить. Через Твоє помилування спаси нас, Господи!

 

   Постановлення: За кожний поповнений тяжкий гріх, накладу собі тяжку, добровільну покуту.

   Приклад: Колись чимало багатих панів будували в деяких місцях Хресні дороги. Вони з любові до страждаючого Христа хотіли мати перед очима Його страсті. Тисячі і тисячі вірних відвідували і відвідують ті святі місця. Церква свята наділила Хресні дороги великими відпустами.

   Був один побожний чоловік, що мав дуже велику набожність до Христових страстей. Одного разу він також відбував Хресну дорогу. При кожній стації затримувався і роздумував над Христовою мукою. Так був перейнятий до співчуття до страждаючого Христа, що годі було йому опустити одну подію, а йти до іншої. Нарешті прийшов на те місце Хресної дороги, де представлена Голгофа. Звідси уже не міг далі рушити. Не міг відірватися від розп'ятого спасителя. Весь палав любов'ю до нього. Довго – довго вдивлявся в Христа розп'ятого на Голгофі. Ревно плакав над Спасителем, що з любові до людей був розп'ятий на хресті, відтак уже й плакати не міг. Схилив свої коліна під хрестом і впав на землю. Довгий час так лежав, наче непритомний. В кінці зітхнув важко і голосно заридав: «Ісусе, Боже мій, Ти для мене так тяжко терпиш. Ісусе, ти з любові до мене помер на хрест». Уже більше не чути було а ні плачу, а ні голосу… Він уже навіть не рухався. З великого співчуття над муками Хрестовими не міг витримати. Від того він і помер на тому місці, на Голгофі, під розп'ятим Христом. Христос умер для нього на хресті, а він з любові до Христа умер під хрестом. І певно, Христос прийняв його праведну до Свого Царства. «Сильна, як смерть, любов» (Пісн. Піс. 8,6).