Понеділок
18.12.2017
17:41
weather.in.ua - погода в Україні - прогноз погоди в Україні на 3 та 5 днів
 

Категорії розділу
Служба Божа у Джублику [1]
Слубжба Божа, яку відправляють щодня у Джублику
Духвоне слово з Джублика [36]
Проповіді о. Атанасія Чийпеш та інших отців, які служать у Джублику.
Розважання на 40 днів Великого посту [42]
Розважання про муки Христові, які промовляють до нашої душі і торкаються її найсильніше і найвимовніше.
Вервиця у Джублику [7]
Вервиця, яку просила Богородиця молотися у Джублику
Хресна дорога з Джублика [2]
тексти (сценарії) Хресних доріг із Джублика
Інши молитви [6]
Молитви на інші потреби які моляться у Джублику
До початку залишилося
Пошук
Наше опитування
Чи будете приймати участь у спільних вервицях "Наживо" (On-Line)
Всього відповідей: 60
Друзі сайту Джублика

ЄВАНГЕЛІЄ
3D інтерактивна книга

ВІЧНА ВЕРВИЧКА
безперервна спільна молитва

Колядує Україна

Санаторій ШАЯН, ШАЯН МРЦ

Туристичний рафтинг
"По ТИСІ разом"

Волонтерська видавнича група

Християнський календар

Молитва - могутній засіб спасіння!

Ukrainian Catholic - Traditionalist

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Джублик в Закарпатті

Каталог статей

Головна » Статті » Молитви у Джублику » Розважання на 40 днів Великого посту

ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ ДЕНЬ
Впродовж розважань звучить пісня у виконанні "Дітей Джублика"
"О розп'ята Любове свята"


Симеон Киринейський – Христовий хрест
стація П'ЯТА
 
   Зверни увагу, що каже далі Святе Євангеліє: «І примусили одного перехожого, Симеона Киринейського, що йшов із села, отця Олександра і Руфа, щоби ніс Його хрест» (Мр. 15, 21). Юдеї бачили, що Ісус Христос після першого упадку зовсім знеміг. Та й неможливо, щоб не ослаб. Стільки Крові з Нього стекло на Оливній горі, стільки безсонних ночей, ходжень по судах, бичування, катування, мучення, тернем вінчання – все те зовсім мусило відбитися на здоров'ї Ісуса. Він мусив ослабнути. А як ще до того, що на свої побиті та покатовані плечі взяв такий важкий хрест, то мусив під ним падати. Юдеї добре бачили, що Ісус Христос міг, певно ще по дорозі вмерти. І тому, коли зустріли на дорозі Симеона Киринейського, кажуть йому, щоби допоміг нести хрест. Хтось подумав би, що вони це роблять із милосердя над Ісусом. Ні! Вони боялися, щоби Ісус не вмер по дорозі, тоді б зникли їх злісні задуми. Вони дуже хотіли, щоби Ісус умер таки на хресті. Їм лише у цьому розходилося, а більше нічого. Тому то ніби й змилосердилися над Ним.
   Симеон відразу не хотів нести хреста, та зворушений милосердям до Ісуса, зворушений Божою Ласкою, взяв Христовий хрест. Виникає думка, чому ніхто з тих, що йшли за Ісусом, цим не жертвували? А просто тому, що несення хреста було дуже великим приниженням. А на таке приниження ніхто не міг відважитися. А Ісус Христос знову не хотів їм цього дозволити, бо були негідні такої ласки. Пам’ятай, християнська душе, що для правдивого християнина найбільша слава є тоді, коли цілий світ погорджує ним для Ісуса Христа. Господи Ісусе, дай мені ту мудрість святих, бо я маю ще таке викривлене і неправдиве поняття про достоїнство погорди.
   Симеон Кириней, за прислугу в такій важній хвилині отримав дуже велику нагороду, бо з двома синами прийняв Христову віру, він і його сини стали єпископами, а відтак з любові до Ісуса – ще й мучениками, як каже давнє повір’я. На цьому чоловікові, що так принизився, Ти, Ісусе, показав те, що вже давно обіцяв. «Хто принижується, буде возвеличений» (Лк. 14,11). Ісус Христос не раз і мені подає таку Ласку. Я маю часто нагоду допомогти нести хрест моєму ближньому, що несе нераз важкий хрест і під ним падає. Але чи я користаюся цієї ласки? Чи я радо допомагаю ближньому в його клопотах, терпіннях та злиднях?
   Скільки ж бачимо людей, що несуть свої важкі хрести. Одних гне хрест убогості та важкої нужди, інших важка слабкість кинула на ложе болю, а діти їхні пухнуть з голоду та холоду, ще інших важкий смуток притиснув так, що ради собі не можуть дати, декого переслідують невинно і т.д. і т.п.
   А чи багато є таких, щоб допомогли їм нести той важкий хрест? Чи багато є таких, що хотіли б витерти сльозу бідній вдовиці, сироті?
   І навпаки, чи мало є таких, що самі живуть у розкоші, достатках, що самі не знають, що мають їсти, як убиратися, у чому собі догодити – а біля них чимало правдивих бідаків, нужденних, що днями не бачать шматка хліба? Чи мало є таких, що стіни своїх помешкань прикрашають дорогим матеріалом, а убогим не те що не допоможуть, але ще й здеруть шкіру?
   Чи мало є таких, у яких стіни помешкань сяють від дорогих прикрас, підлоги світяться, мов дзеркала, а біля них бідні гниють у брудних хатах, а коли бідний у них із голоду не може добре працювати, то вони кажуть що він лінивий? Чи мало є таких, коли убогий на прозі просить кусень хліба, або дрібного гроша, вони не те що не поглянуть на нього, але ще й стрімголов відганяють його від порогу?
   Чи мало є таких, які голодному не подадуть куска хліба, а в їхніх коморах та закутках пліснявіє збіжжя та хліб, а відтак викидається це на гній?
   Чи мало є таких, у яких коні гризуть золоті уздечки, а як бідний просить у них допомоги, то кажуть, що не мають що дати, що самі потребують.
   І ті багачі, що живуть у розкоші хоча б поглянули на тих жебраків. Ні! Навіть не думають про них. А ті багачі, хрещені в ім’я Христове, вони навіть переконані, що Ісус Христос прийме їх після смерті з великою пошаною до свого царства. Ой, даремна їх надія. Таких не прийме Христос до Свого Царства, бо ось що Він сказав: «Коли прийде Син Людський у Своїй Славі і всі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї Слави, і зберуться перед Ним усі народи і відділить їх один від одних, як пастир відділяє овець від козлів, і поставить вівці по Своїй правиці, а козлів – по лівиці.
   Тоді скаже Цар тим, що будуть по Його правицю: «Прийдіть благословенні Мого Отця, посядьте приготоване вам Царство від заснування світу. Бо Я був голодний, а ви дали мені їсти, Я був спраглий, ви напоїли Мене. Я був подорожній, а ви прийняли Мене, нагий – і ви одягли Мене, недужий – і ви відвідали Мене, у в’язниці – і ви прийшли до Мене». Тоді відповідять Йому праведники – кажучи: «Господи – коли бачили ми Тебе голодного і нагодували? Спраглого – і напоїли? Коли ж ми бачили Тебе подорожнім – і прийняли Тебе, або нагим – і одягли Тебе? Коли бачили ми Тебе недужим або у в’язниці – і прийшли до Тебе?» А Цар у відповідь скаже їм: «Істинно кажу вам, що тільки ви вчинили одному із цих найменших братів, мені вчинили».
   Тоді скаже і тим, що будуть по лівиці: «Ідіть від Мене прокляті в огонь вічний, приготований дияволом і його слугам. Бо Я був голодний, і ви не дали мені їсти, був спраглий – і ви не напоїли Мене, подорожній був і не прийняли Мене, нагий – і не одягли Мене, недужий і у в’язниці – не відвідали Мене». Тоді відповідять Йому і ті, кажучи: «Господи, коли бачили ми Тебе голодним або спраглим, або подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці – і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм, кажучи: «Істинно кажу вам, чого тільки ви не вчинили одному з тих найменших, і Мені не вчинили. І підуть ці на вічну муку, а праведники – на вічне життя» (Мт. 25, 31-26). Подумай добре над цими словами Христа. Подумай і тремти, коли не виконуєш діл милосердя.
 
    Постановлення: В честь Господа Ісуса, несучого хрест, дам сьогодні милостиню убогому, або замовлю молитву у його наміренні.
   Приклад: Один пан мав велику набожність до розп’ятого Ісуса Христа. Він часто гаряче молився до Христових ран, особливо, коли проїжджав біля хреста при дорозі. В селі, де мешкав, поставив у ліску близько дороги дубовий хрест із розп’яттям. Кілька разів приїжджав туди кіньми і стояв перед хрестом. Навіть коні так до того звикли, що звертали в ліс і ставали перед хрестом. Пан цей просив ласки, котрої однак Ісус не дав йому, але за це дав йому ласку в стократ більшу. Згодом пересвідчився той пан, що ласка, про яку просив, була б для нього нещастям.
Категорія: Розважання на 40 днів Великого посту | Додав: sanator (16.03.2010)
Переглядів: 726 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
Скільки ж бачимо людей, що несуть свої важкі хрести. Одних гне хрест убогості та важкої нужди, інших важка слабкість кинула на ложе болю, а діти їхні пухнуть з голоду та холоду, ще інших важкий смуток притиснув так, що ради собі не можуть дати, декого переслідують невинно і т.д. і т.п.
А чи багато є таких, щоб допомогли їм нести той важкий хрест? Чи багато є таких, що хотіли б витерти сльозу бідній вдовиці, сироті? sad

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]