Не раз серце захвилювалося, коли ми бачили, що когось дуже зневажають. А тим більше нас боліло, коли це була знатна або нашому серцю мила особа. А котра ж особа могла бути дорожчою від Господа нашого Ісуса Христа? Тому просімо Його, щоб дав нам ласку співчуття над Його зневагами. Втішений Каяфа, що йому удалося засудити Ісуса, покинув найвищу раду, і пішов спочивати. Господа же Ісуса Христа залишив на забавку і насмішки розвішеної служби і дикого юдейського війська.

   Ті завели Його в темницю, до брудного, залишеного підземного льоху, котрий був в'язницею для злочинців. Там докучали через всю ніч Ісусові так жорстоко, що важко розповісти. Св. Єронім каже, що світ дізнається спочатку на останнім суді, скільки там Ісус Христос терпів. Святе Євангеліє каже, що: «мужі, що Його тримали, кпили собі з Нього, б'ючи» (Лк. 22,63).

   Хто ж зможе виразити, на які звірячі здобувалися гадки, як жорстоко і нестерпно били Його? Господь Ісус Христос мовчить на те і цим мовчанням учить нас, як нам треба ховатися при зневагах, яких не раз маємо від людей. Євангеліє каже, що: «Плювали на Лице Його». Це було найбільшою зневагою у юдеїв, Ісус Христос не відвертає свого лиця, щоби сповнились слова Пророка, що каже: «Лиця Мого Я не відвернув від тих, що Мене лаяли і плювали на Мене» (Іс. 15,6).

   Чи ж твоє серце не зм'якне, коли думатиме про зневаги Ісуса Христа? Його Серце таке лагідне. Навіть не дивиться Ісус на тих, що так Його зневажають. А твоє серце за найменшою уразою кипить злістю, ненавистю; за найменшу зневагу горить постою. Поглянь на тихе Серце Ісуса і проси Його: «Ісусе тихий і покірного Серця, зроби моє серце по Серцю Твоєму».

   «І закрили Його, і били Його по обличчю, і питали Його, говорячи: Пророкуй, хто це що Тебе вдарив? І багато інших речей з кпинами говорили на Нього» (Лк. 22, 64-65).

   Душе моя, затремти на згадку, що люди могли вдатися до такої великої злоби, щоби бити це Лице, на котре ангели глядіти не сміють. Вдивляйся, моя душе, в цього Царя болю. Ой якою дорогою мусиш бути з Найсвятішому Його Серцю, коли Він посвячує все для тебе, мов цей купець, котрий довідався про дорогоцінні перли, продав усе, щоб набути.

   Ах, як часто легковажив я своєю душею! Я віддався сатані за марну думку, приємність, за лихий спалах, або за марну проминаючу славу.

 

   Постановлення: Якщо мене Господь Бог навістить безсонністю або тривалою хворобою, буду собі пригадувати все, що Ісус Христос терпів у темниці.

   Приклад: знаємо, що св. Францішок Серафіцький мав велику набожність до розп'ятого Ісуса. Хрест був для нього книгою мудрості, в котрій знаходив науку у всіх сумнівах, потіху у всіх смутках. Коли вмирав, його духовні сини хотіли для потіхи читати йому якусь духовну книжку. На те святий сказав до них: «Подайте мені мій хрест; книга, яку я за життя брав – Пай радше до рук. В ній знаходжу всі скарби небесних потіх».