Вівторок
19.03.2024
04:05
weather.in.ua - погода в Україні - прогноз погоди в Україні на 3 та 5 днів
 

Категорії розділу
До початку залишилося
Пошук
Наше опитування
Чи вартує цей сайт Вашої допомоги
Всього відповідей: 150
Друзі сайту Джублика

ЄВАНГЕЛІЄ
3D інтерактивна книга

ВІЧНА ВЕРВИЧКА
безперервна спільна молитва

Колядує Україна

Санаторій ШАЯН, ШАЯН МРЦ

Туристичний рафтинг
"По ТИСІ разом"

Волонтерська видавнича група

Християнський календар

Молитва - могутній засіб спасіння!

Ukrainian Catholic - Traditionalist

Статистика

Онлайн всього: 6
Гостей: 6
Користувачів: 0

Джублик в Закарпатті

Головна » 2014 » Серпень » 20 » Про причини розділення православних в Україні та пошук шляхі їх подолання
06:57
Про причини розділення православних в Україні та пошук шляхі їх подолання
З дискусії в інеті:

Спаси Господи!
Про причини розділення православних і тривалість цього процесу в Україні можна говорити багато, тим паче що цей процес
було закладено іще в 1596; 1664; 1659; 1685/86; 1709; 1721 рр., а 1992 рік - це наслідок попередніх років, особливо у період з 1686 по 1992 рр. Тому наразі не про причини та наслідки, а по суті запитання яке поставив шановний Volodymyr Miroshnychenko.
1. Звичайно що ідеальним для утвердження (історично законної) єдиної помісної Православної Церкви в Україні - це подолання розділення православних в рамках держави і проголошення єдиної помісної Української Православної Церкви. За таких умов таку Церкву визнають всі (можливо окрім, на певний час, Московської) Помісні Православні Церкви. Але всі ми розуміємо що цей процес у найкоротший час є малоімовірний. І одна із причин - цілковита інертність у вирішенні даного питання з боку державної влади в Україні та протидія з боку Московського патріархату (Російської Православної Церкви) і політичної влади Російської Федерації (новітньої Московської імперії)...
2. Тоді в умовах відновлення державної незалежності України, слід іти шляхом проголошення Української Церкви, якими на сьогодні є Українська Православна Церква Київського патріархату і Українська Автокефальна Православна Церква, які слід посилювати шляхом гуртування навколо Української Православної Церкви Київського патріархату з приєднанням до УПЦ КП Української Автокефальної Православної Церкви і частини представників УПЦ (МП)... І далі рухатись гуртом до визнання більшістю Помісних Православних Церков, зокрема в першу чергу Матір’ю Церквою Константинопольською Православною Церквою, за активної участі та підтримки держави України. Але і цей шлях, який є реальним і можливим, потребує часу та багато зусиль...
Однако і за цих умов, залишається частина представників УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ (МП) які вважають що процес подолання розділення православних в Україні повинен бути максимально наближеним до дотримання церковних канонів в церковному будівництві (хоча переважна більшість навіть зеленого уявлення не мають про які саме канони іде мова, як їх потрібно дотримуватись і хто саме виступить гарантом їх дотримання).
3. Поряд із цим, Константинопольска Церква, як Матір Церква, дійсно ніколи офіційно не зрікалась Української (Руської) Церкви, заснованої нею у 862 році, не визнавала і не визнає так зване, з порушенням канонів, перепідпорядкування Української (Руської) Церкви Московському патріархату в 1685/1686 рр.... Окрім того Вселенський патріархат ніколи, особливо в часи новітньої історії, і нашого часу зокрема, не заявляв про те, що в умовах відновленої державної незалежності України Українська Православна Церква не має права на те, щоб бути незалежною та автокефальною, як це є у всіх незалежних національних державах світу.
4. Але виникає питання хто повинен надати автокефалію Українській Церкві і якій саме ?
Якщо Українській Православній Церкві Московського патріархату, як структурному підрозділу Російської Православної Церкви, то згідно канонічного права, таку автокефалію має надати вся повнота Російської Православної Церкви.
Якщо Українській Православній Церкві Київського патріархату, Українській Автокефальній Православній Церкві чи ними об’єднанній Українській Церкві, то може Константинопольська Православна Церква, як Вселенський патріархат, але для цього, щоб дотриматись, так чи інакше вставноленні міжцерковні канони, Константинопольська Церква повинна для початку признати ці церковні структури хоч якимось чином чи у будь якій формі причетними до неї. А це наразі не вийшло і не виходить (і не має значення чому і з якої причини).
І як власній церковній структурі на території України, яка визнає себе правонаступницею Української (Руської) Церкви у складі Вселенського патріархату, заснованої Константинопольським патріархатом у 862 році за святійшого Фотія, патріарха Константинопольського і правління блаженного князя київського Оскольда, автокефалію може надати Матір Церква Константинопольський патріархат. Але такої церковної структури в Україні, яка би перебувала у складі Вселенського патріархату наразі не зареєстровано…
Виходить зачароване коло…
І ЩО РОБИТИ ДАЛІ ?
А ДАЛІ:
- необхідно або самим об'єднатись і діяти згідно п. 1, але в ньому є свої але…;
- або згуртуватись навколо УПЦ КП і діяти згідно п. 2, але в ньому є і свої але…;
- або паралейно розпочати створювати первинні приходи та братсва під духовною опікою Матері Церкви - Константинопольського патріархату, як відновлення Української (Руської) Церкви заснованої іще в 862 році, і тим самим спонукати Матір Церкву повернутись до своїх дітей та прийняти участь у вирішенні нашої долі, і одночасно змусити тих, хто у золотих шатах і на архієрейських кафедрах усіх Церков в Україні, які називають себе Православними, забули за заповідь Спасителя Нашого Ісуса Христа - одне стадо і один пастир... Одним словом якщо не можуть верхи, їм повинні допомогти прийти до тями низи…
..............
Післямова і відпвідь на конкртне питання:
1. Ніхто і нікому не заважає із православних в Україні проявити ініціативу, протягнути один одному руку і об'єднатись на рівні звичайних вірних, не оглядаючись на пастирів, якщо вони не встигають за паствою... Буде паства, пастир знайдеться…
2. Ніхто і нікому не забороняє і не заважає, якщо не виходить домовитись про невідкладне об'єднання, а в інших церковних структурах хтось перебувати не хоче чи не може, заснувати приходи та браства під духовною опікую та визнанням Вселенського патріархату..., але теж виключно з метою пошуку шляхів до об’єднання православних в Україні та подальшого утвердження єдиної помісної Православної Церкви в Україні…
3. Але в усіх випадках потрібно діяти, а не плакати та нарікати на долю. Хочемо утвердити єдину помісну Українську Церкву, тож гуртуймося і діймо...Бо в дії до церковної єдності - є воля Божа, а в протидії їй, задум нечистого та ворога людства...
 
Переглядів: 2498 | Додав: sanator | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1   [Матеріал]
Дякую

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]