ПЕРЕДМОВАМи
часто чуємо навколо, та й самі говоримо про когось "добра людина" або
"погана людина". Тобто, поділяємо людей на "добрих" та
"поганих", висловлюємо якісь судження на підставі особистих оцінок.
Така установка неприємна Богові та Церкві. По-перше, в нас нема права судити
ближніх, оскільки переважно ми знаємо їх дуже мало і тільки з зовнішніх
проявів; нам невідомі глибини їхнього серця. По-друге, для Церкви не існує
"добрих" та "поганих", але є люди всередині Церкви та поза
нею. Лише перебуваючи в церковній огорожі, ми можемо сподіватися на спасіння.
Поза Церквою такої можливості нема, навіть якщо ти "добра" людина.
"Поза Церквою нема спасіння", - каже святитель Купріян Карфагенський. Ісус
Христос прийшов у світ не для того, щоб вчити якоїсь нової філософії, і не для
того, щоб принести ще одну релігію в додаток до вже існуючих. Він заснував Свою
Церкву, Тіло Богочоловіка, всередині якої людина спасається. Отже, якщо хтось
дійсно прагне спастися, то в нього нема іншого шляху, крім того, щоб стати
членом Церкви, ніби прищепитися до Тіла Христового. Це наше єднання з Церквою
здійснюється через Таїнство Хрещення. В цьому Таїнстві ми відрікаємося від
диявола, його діл, його служіння, його темряви і з'єднуємося з Христом, стаємо
членами Його Церкви. Іншими словами, ми стаємо дітьми Бога Отця, членами Його
сім'ї, братами іншим християнам.
Всередині Церкви, за благодаттю Божою, ми починаємо духовний шлях, мета якого -
наше вдосконалювання, наше обожествлення. Проте, через недбальство та наші
гріхи цей духовний шлях може перерватися, і не один раз. Нам властиво забувати
дари Отця і любов Божу, забувати про обітниці, які ми давали при Святому
Хрещенні, віддаватися рабству гріха. Але чоловіколюбець Бог, знаючи наші
немочі, дає нам можливість знову і знову повертатися до Нього, виправляти свій
шлях, зціляти свої рани. Це досягається в Таїнстві Покаяння через сповідання
своїх гріхів.
Таїнство Покаяння - це великий дар милосердя Божого. Але, на жаль, ми або мало
що знаємо про це, або, через нерозуміння, ним нехтуємо, або маємо перекручене
уявлення про те, як слід приступати до сповіді, і в результаті залишаємося в
полоні гріха. Те, про що буде говоритися нижче, не є ані богословським
трактатом, ані спеціальним дослідженням про покаяння. Вже написано доволі
багато фундаментальних творів подібного роду. Ця невелика книга призначена в
основному для широкого кола людей, які задумуються про своє спасіння. В ній
зроблена спроба вирішити деякі труднощі, з якими можуть зіткнутися ті, які
захочуть приступити до цього великого Таїнства, яке свідчить про безмежне чоловіколюбство
Бога. ПРИТЧА
про блудного сина"В
одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені
ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.
Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там
розтратив свій маєток, живши розпусно. І от як він усе прогайнував, настав
великий голод у тім краю, і він почав бідувати. Пішов він і найнявся до одного
з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. І він бажав
би був наповнити свій живіт стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав
йому. Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька
мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. Встану та й піду до батька
мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! Я недостойний
більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів. І встав він
і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й,
змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його. Тут син сказав до
нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше
зватись твоїм сином. А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть
найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. Та
приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, бо цей мій син був
мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися. А
старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому,
почув музику й танці. Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було
б. Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване
теля, бо знайшов його живим-здоровим. Розгнівався той і не хотів увійти. І
вийшов тоді батько й почав його просити. А той озвався до батька: Ось стільки
років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав
мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син
твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.
Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє. А
веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав
був і знайшовся.” (Лк.
15, 11-32).
Євангельська притча про блудного сина описує історію людського падіння і
покаяння. Це певна схема шляху, яким кожен з нас проходить від гріха до Бога.
Розповідь про людину, яка покинула рідний дім, а потім повернулася до батька,
справедливо названа Євангелієм з Євангелій, і дуже точно зазначено: якщо б від
Євангелій залишилася тільки одна ця притча, то її було би достатньо, щоб нам
відкрилася невичерпна любов Божа до людини. Тому багато дослідників вважають,
що правильніше назвати її не "Притча про блудного сина", а
"Притча про любоблагоутробного Отця". В притчі слід розрізняти чотири
моменти: 1) боговідступництво як наслідок гріха; 2) покаяння; 3) невичерпна
любов Бога Отця; 4) розрахована, розважлива "любов" старшого сина.
|
0
