У Джублику йшла сповiдь перед вечiрньою службою. Приїхали австрiйцi. Тiєї ночi в урочищi пiд лiском i пiд кровоточивим хрестом не забуду. Я тихо плакала. Мiй уже лiтнiй брат уперше пiсля школи прийняв по сповiдi Причастя. Хiба ще бiльшого я хотiла i просила в Матiнки Божої?
А в Джублику часто Дiва Марiя розмовляє з багатьма дiтьми. Просить поскидати амулети, а ще — молитися за об’єднання усiх християн. Вона застерiгає вiд нещасть, навчає, дає поради, вiдповiдає на всi запитання. Керує будiвництвом храму. Пiд своєю скульптурою з дерева, яку вони удвох з Оленкою вибрали, попросила пiдписати «Мати всiх християн». До речi, в день третьої рiчницi з’яви Матерi Божої у Джублику посповiдалось i причастилося понад 8 тисяч лодей.
Оленка росте. Iнодi не бачить своєї Повелительки, але чує Її голос. Вiзiонерка всiх порадувала:
— Матiнка Божа каже, що Вона постiйно вже буде пiд Джубликом. Чому б до Неї не поїхати i вам? 

Мар’янка та Оленка багато моляться. Коли їх просять помолитися за родину, за когось із близьких, вони кажуть: “Та ми ж за всіх молимося”. Часом вони говорять речі, до яких не могли б додуматися десятирічні сільські дівчата: про те, що має зрости авторитет священиків, про молитву на вервиці за навернення Росії, про навернення України, яке розпочнеться з Нижнього Болотного… А в усьому іншому – вони звичайні діти: не хочуть після канікулів повертатися до школи, сперечаються зі старшими братами, бавлять молодших сестричок. Правда, вже не мріють, як раніше, бути вчительками, а лише монахинями.