Слава про явління Богородиці, Пресвятої Родини начебто теж, добра та недобра шириться чи не скрізь. Одні критикують те все, бо бачать ряд дивовижних речей, інші ідуть туди, їдудь здалека. Хотілося б почути ваші думки. Оособливо тих, хто там бував.

Особисто ставлюся критично та обережно до різних містичних феноменів у Джублику на Закарпатті і не тільки, зокрема тих, що не визнані остаточно Вселенською Церквою та інколи розбігаються з фундаментальними християнськими принципами. Поступаю так тому, бо й сама свята Христова Церква не спішить з подібним...

У Джублику, на мій погляд, неначе від самих початків старалися випередити її позицію, позицію Риму і т. д. Тай сам читав літературу, декотру від них, і побачив певні дивовижні новації...

Справжня Мати Божа не може відразу "перти" проти церковної влади, бо вона є повна покори і зажди слухає. Було таке у с. Джублик зі самого початку, зокрема коли о. Атанасій Ч. ще був у ЧСВВ? Знаю протилежне.

Не може, звісно, автентична Богородиця говорити щось нове, незнане цілком Христовій Церкві, а переважно повторює вже сказане. Не буде вже іншого Об'явлення, як про це пише у Катехизмі Католицької Церкви. Наприклад, читав в одній книжечці про Джублик, що потім буде окремо існувати (бо ніби Марія так каже) небо, рай і Боже Царство...


У Вселенській Церкві було маса різних об'явлень, але тільки незначана частина з них визнані за правдиві. І вони ніколи не є догмою віри: можеш в них вірити, а можеш і - ні. Деколи можуть помогти у вірі, а деколи і дуже зашкодити, коли за "ангелом світла" з метою ще більшого роздору Містичного Христового Тіла (Церкви) приховується хтось інший... Здогадайтеся хто це теж може бути під "благими намірами".

Не маю наміру образити нічиїх релігійних почуттів (боронь, Боже), Марію шаную, молюся до неї щодня, тільки не шаную різного примітивізму щодо її святої Особи та всіляких викривлень на марійську тематику. Тільки ділюся своїми міркуваннями на біблійній основі та церковній традиції; раджу людям, коли запитують при нагоді, бути обережними з різними містичними досвідами, не до кінця перевереними та затвердженими Вселенською Церквою... Зокрема із Джубликом.

Не може Діва Марія суперечити собі у багатьох місцях. І об'явлення приватного характеру (дані тільки тобі, для твого особистого освячення) не варто робити загальними, якби народ не гнався за сенсаціями, попри чудеса "під носом".

Вже маємо на Україні секту співунів, де Марію поставили в один ряд із Пресвятою Тройцею і не тільки це viewtopic.php?f=8&t=1062

Покутників, де "Богородицею" себе об'явила світові звичайна українка viewtopic.php?p=14221&s...

Це дуже важливі питання, в яких не може бути анархії, бо останнє слово завжди є за святою Христовою Церквою, від голосу якої не варто ухилятися, поки не сказано "так".

Явління (потойбічні і не тільки) не раз просто вражають viewtopic.php?f=8&t=1289

Тут ще про явління у Джублику у контексті порушеної мної теми. Я це вже згадував, коли йшла мова про явління Госпи у Меджугор'ї, що теж викликає немало різних питань у віруючої несліпо людини viewtopic.php?f=3&t=1393

Розповідав якось нам один священик зі Львова на лекціях в час навчання про той Джублик на Закарпатті, де двоє дівчаток вели "розмови" з Марією. Суть така. Одна дещо скептично налаштована особа, що мала певні обгрунтовані сумніви в ті явління, надрізала собі злегка руки (може й не цілком мудро вчинила) і пішла до однієї з дівчат, аби вони спиталися в Богородиці, що це таке - чи часом не стигми появилися, тобто рани Ісуса на тілі, як це не раз траплялося, зокрема з Божими угодниками на землі?

Дівча закрило очі та й відповіло відразу: "Діва Марія каже, що то... стигми".

Отже, висновки за кожним зокрема. Бо Господь діє сам чи через своїх небесних посланців тільки у ракурсі істини! А віра має йти в парі із розумом, що теж є для нас значним даром Всевишнього. Довіряй, але перевіряй, як чуємо часто.

Як сказала недавно одна дівчина зі Закарпаття (Я. Б.), "я також спочатку насліпу повірила, один раз туди приїжджала, та зараз все зовсім інакше...".

Ваші думки, роздуми. Бо просто Церква ще не визнала те все, але реклама шалена, де не глянь. Різні сайти в Інтернеті, групи, присвячені Джублику на відомому сайті http://vkontakte.ru і т.д.

Чи не спішиться з тим, християни???

Проблематика Маріїних об’явлень

Насамперед потрібно пояснити декілька термінів. З богословської точки зору, треба відрізнити Маріїні явління від появ воскреслого Христа (христофанії – зустрічі Христа й учнів після воскресіння) з одного боку, і самого Об’явлення, яке відкриває повноту Божої таємниці, – з іншого. Не варто вживати спільне слово „явління” чи „поява” і до Марії, і до Воскреслого. До Марії краще вживати слово „явління”. Апокаліпсис означає об’явлення, відкриття того, що раніше було неявне, закрите. Аспект об’явлення як появи відкривається у слові епіфанія, яке концентрується на об’явленні особи Христа у Його воплоченні. Остаточна епіфанія буде в парузії.

Є одне єдине Об’явлення і є різні форми „явлінь” Бога у світі. Християнство – це об’явлена релігія. Бог є ініціатором своєї присутності у світі. Він поступово об’являється в історії патріярхів, у пророцтвах пророків, у списаній історії жидів (теофанії), а вповні об’явився у своєму Сині.
Публічне об’явлення закінчилося зі смертю останнього з апостолів і нового не може бути. Євангеліє уклали пізніше, ніж послання Павла. Канон сформували у сер. 5 ст.

Для чого потрібні приватні об’явлення якщо все потрібне для спасіння було подане у публічному Об’явленні та закінчилось зі смертю останнього з апостолів ? Приватні об’явлення, згідно з Льорентеном, мають подвійний сенс: повинні відсилати до джерел, тобто нагадувати про Євангеліє Христа, що воно живе, присутнє і діяльне, окрім того, вони є сигналом і передзвістям есхатологічних часів. З цього виникає, явління потрібні, бо збагачують і динамізують Церкву. Ці явління скеровують на повноту Об’явлення Христа й актуалізують його в історії, відновлюють рел. життя.

Щоб приватне об’явлення було визнане Церквою за правдиве, воно повинно мати 3 елементи: дане одній особі або групі осіб, які становлять певну цілість; дане після смерті останнього з апостолів, коли закінчилось публічне об’явлення, тобто у часі Церкви; нічого нового не вносить до християнського Об’явлення.

Чуємо про різні явління: Марії, святих, містиків, пророків. Чи можна їх вважати ініціаторами, авторами явлінь? Чи радше адресатами i переповідачами? З богословської точки зору, безпосередньо може керувати світом лише Бог. Автором об’явлень є сам Бог, і жодне сотворіння, навіть спасенне, не може ні безпосередньо, ні довільно з’являтись у світі. Переважно Бог послуговується посередниками, які переказують від імені Бога Його спасенний замисел і Божу волю. Особи, які приймають явління, – це переважно ті, хто відзначається харизмою святості, ведуть побожне життя. Звичайно, може трапитись, що явління і певне послання будуть звернені до невіруючої людини або грішника, але у такому випадку вірогідний знак мусить бути виразніший.

Бог як Автор об’явлень не показується у світі для самої маніфестації, а лише з метою по-новому виявити свою спасенну волю. Виключити з об’явлень потрібно ті, які нібито даються у снах, а це тому, що не можна визначити критеріїв для їхнього увірогіднення.
У Святому Письмі не видно, щоб Бог об’являвся поодиноким особам як індивідам виключно для їхнього особистого добра, Він через них об’являвся й чинив це для добра цілого Божого народу. Хоча ми вживаємо прикметник „приватне”, однак адресоване воно до всієї Церкви. Метою таких об’явлень повинно бути відновлення й поглиблення релігійного життя.

Маріїні об’явлення є продовженням єдиного Об’явлення.

- У Маріїних об’явленнях неважливі елементи, які стосуються світу і майбутнього, хоч саме ці елементи найбільш привабливі для людей, але для віри вони найменш важливі.

- Також сама особа Марії у явліннях не найголовніша. Важливе те, що у Її постаті та словах стосується таємниці самого Бога. Марія, як „раба Господня”, не концентрує уваги на собі, а на Тому, Кому завдячує усім.

У Маріїних явліннях не йдеться про об’явлення нового змісту, а лише про пояснення того єдиного Об’явлення.

Критерії, які окреслюють правдивість Маріїних явлінь:

1.Негативні

Щодо самого явління і його змісту. Якщо якесь явління подає суперечливе зі здоровим глуздом і очевидним, природнім пізнанням, або, тим більше, з Божим Об’явленням, яке є у Святому Письмі та Традиції (напр. коли буде кінець світу) не може вважатись правдивим. Якщо явління якимось чином перекручує Об’явлення, рекомендуючи магічні обряди (ланцюжок св. Антонія), його також не можна вважати правдивим. Якщо явління заохочує до неморальних вчинків, до гріху, схвалює зло, воно теж не є правдиве. Правдиве явління не може стосуватись світських, військових, політичних чи звичаєвих справ (напр. заборона жінкам ходити у штанах). Зміст явління не може бути занадто широким, поданим як підручник. Переважно явління є у формі заклику, заохочення, настанови, пояснення правди віри.

2. Позитивні

Мусить бути згідне з Об’явленням. Це зовсім не означає, що явління має повторювати вже відомі з публічного Об’явлення правди віри; натомість може конкретизувати і пояснювати їх (напр. догмат про Непорочне Зачаття). Це згідне з наукою про розвиток догматів, які можуть отримати не тільки нове формулювання, але й нове розуміння.

Щодо обставин приватних явлінь. Не можуть бути негативні; видима сторона об’явлення не повинна бути сенсаційна, спектакулярна, щоб не заступати зміст Божого об’явлення.

Вона має бути тільки екраном Божого об’явлення чи Його посланців для переказу спасенних правд. Явління не може повторюватись нескінченно і тривати роками. Занадто велика кількість явлінь і до того ж у різних місцях викликає сумнів у їх правдивості (правдоподібно, єдина перешкода у Меджугорії).

Щодо особи, яка має видіння. Вона повинна бути психічно здорова, критична, розсудлива, зрівноважена, не піддаватися ілюзіям, галюцинаціям чи самонавіюванню. Така особа повинна мати релігійно-моральні цінності, бути чесною, правдомовною, не шукати матеріальної користі, сенсації, мати сповідника і піддаватись духовному керівництву. Звичайно, це не виключає суб’єктивної помилки, але виключає свідому неправду. Цей перелік рис зустрінемо у християнських містиків і під час правдивих явлінь у Церкві.

Щодо свідків явління. У цьому випадку слід вияснити чи свідки безпосередньо бачили знаки, пов’язані з явлінням, чи вони бачили лише реакції осіб, які переживали явління, чули з їхніх уст чи уст когось іншого опис явління.

Якщо всі вищезгадані критерії виконані і немає негативних знаків, можна підтвердити правдивість явління, яке походить від Бога. Однак природні критерії, хоч і позитивні, не можуть бути вірогідними, бо знаходяться на іншій площині. Увірогіднити у властивому сенсі слова можуть знаки, які мають надприродний характер.

- Чуда. Підтвердження явлінь не звершується з огляду на їх фізичну сторону, а з огляду на зміст, що становить певну єдність з приватними явліннями. Так було з чудами, які чинив Христос. Як приклад може послужити явління у Люрді та Фатімі. Явління Марії закликало до покути і переміни життя, а чуда оздоровлення, які трапляються там, є образом і початком цієї переміни (есхатологічний момент). Тут варто згадати різних цілителів, які приписують собі божі риси, коли навіть Христос не чинив чуда на чиєсь прохання. Ці цілителі також наражають Христову віру на компрометацію, бо в ній ідеться про спасіння, а не усунення фізичних терпінь, чого і вони не чинять.

- Sensus fidei вірних. Харизматична віра Божого люду не може вчинити помилку, якщо йдеться про предмет віри. Хоч люди й спішать побачити різні надприродні явища, зацікавлення таким явищем швидко минає. Це також аргумент про неправдивість явління, коли зацікавлення ним швидко минає. Коли ж зацікавлення навпаки зростає, це означає, що маємо справу з „чимось більшим”. Тому не можна відразу приймати остаточне рішення, треба ще почекати кілька років, щоб бути переконаним у правдивості явління.

- Плоди явління. Те, що походить від Бога, пізнається з добрих плодів, і навпаки. Якщо у відпустових місцях процвітає релігійне життя, зростає чисельність навернень, віра, тоді сміло можна вважати, що маємо справу з правдивим Божим об’явленням

Апробація Церквою. Вирішальне слово у справі правдивості дає Вчительський уряд Церкви. Саме Церкві залишено обов’язок охороняти депозит віри і тому Церква так обережно ставиться до різних приватних явлінь. Якщо явління ставились до інституції Церкви з повагою, напр. як Ісус у явлінні Терезі, можна було досліджувати далі чи не суперечить воно науці Церкви. Натомість, коли у явлінні критикувалося інституцію Церкви, то це явління було від диявола, бо Бог не може піддавати сумніву сенс Церкви, яку сам установив. Рішення Церкви дає моральну певність щодо правдивості явлінь і щодо їх зобов’язання. Мусить взяти під увагу усі в.з. критерії, щоб перевірити чи не можна їх пояснити у природний чи парапсихологічний спосіб. Навіть коли перевірено, що явління правдиве, то вислови формулюються негативно – конкретне явління не є незгідне (не суперечить) з публічним Об’явленням.

Навіть якщо якесь явління можна пояснити природним способом, а відбувалось воно в особливому релігійному контексті, не виключало б цього об’явлення спасенної волі Бога. Однак, головна частина приватного явління, особливо його зміст, мусить походити з особливої інгеренції Бога у історію.

Я була у Джублику на прощі. Мені там сподобалося (намолене місце, Хресна дорога вночі, шлях до Розпяття, на яке потрібно підніматися навколишки, промовляючи молитву). Моя думка, що будь-яке намолине місце, куди їдути з великою вірою і бажанням молитви може бути святим, адже там присутні священики, відбувається Євхаристія. Але у всьому потрібно мати якусь міру. От наприклад в Джублику, мені дуже не сподобалося біля кринички, звідки беруть воду. Стільки проклять, якоїсь агресії я давно не бачила. Поки я піднімалася до Розпяття (а це трохи більше години), я попросила дочку набрати воду, то бідна дитина ніяк не могла її набрати, хоч і стояла біля крана, та люди її відштовхували і забили в кут. Вже спустившись я почала говорити, щоб вона відійшла, що водичку ми ще маємо з Страдча, але її навіть не хотіли випустити, люди так штовхалися вперед до води, що я ледве дитину забрала. Вона вся мокра, змерзла, якби я знала, що так буде, то навіть не посилала б її до джерела. На мою думку, що люди роблять чомусь більше культ води. Були навіть такі, що навіть не ходили на Хресну Дорогу, а набирали воду.
На мою думку, що на Прощі потрібно їздити, молитися, але не забувати, що справжнє чудо є у кожній церкві, куди ми ходимо у вигляді Кивоту, Святої Євхаристії. Деколи ми більше значення приділяємо саме якісь невідомій містиці чи чуду , бо невідоме чомусь більше притягує.
Тому я зробила висновок для себе, що я люблю їздити на будь-яку Прощу найбільше через те, що я цілий день присвячую саме молитві, відкидую життєві проблеми, а просто насолоджуюся духовним спокоєм. після Прощі я відчуваю себе якоюсь духовно збагаченою. Та й до речі саме на Прощі до Страдчу я зцілилася, я вже раніше про це писала. Спина зовсім перестала боліти і навіть зникли ті проблеми з спиною, про які лікарі казали, що вони будуть назавжди і потрібно носити під час роботи спеціальний корсет.

А про явління в Джублику я нічого сказати не можу, бо я вважаю, що не маю права щось заперечувати чи стверджувати, це має вирішити спеціальна комісія. Але з нами на Прощу їхав священник УГКЦ і він нам розповідав, що скоро явлення в Джублику буде прирівнюватися до зявлень, які були в Люрді. Oт в мене і виникає тепер запитання: а чому священики не дійдуть спільної згоди, чи правдиві ці з'явлення чи ні. Може поки це не доведено, то не потрібно робити таку рекламу про поїздку, адже коли я їхала на Прощу то на всі 100 % була впевнена, що ці з'явлення правдиві і вже визнані церквою і тільки недавно дізналася, що ще не визнані.

Тут згадали про прощу (-щі)... Пригадую собі теж слова Томи Кемпійського, який сказав, що, мовляв, рідко стають святими ті, що часто ходять на прощі. Варто задуматися. Бо й у тому є рація. Імхо.

Тут згадали про прощу (-щі)... Пригадую собі теж слова Томи Кемпійського, який сказав, що, мовляв, рідко стають святими ті, що часто ходять на прощі. Варто задуматися. Бо й у тому є рація. Імхо.

А можете пояснити чому?

Христос Раждається!
речі, що там діялись сприймав негативно аж до приходу +Мілана Шашіка: прийняв це місце, зробив молитвою Церкви без того, щоб вже сьогодні давати оцінку з`явам, утворив там нове чернече згромадження, яке і очолив... Не дав перетворитися на ще одне "співоче поле" (а небезпека була). Думаю - це найкращий вихід для всіх таких місць - очолити, воцерковити.

о.Олег написав:Христос Раждається!
речі, що там діялись сприймав негативно аж до приходу +Мілана Шашіка: прийняв це місце, зробив молитвою Церкви без того, щоб вже сьогодні давати оцінку з`явам, утворив там нове чернече згромадження, яке і очолив... Не дав перетворитися на ще одне "співоче поле" (а небезпека була). Думаю - це найкращий вихід для всіх таких місць - очолити, воцерковити.

Дякую за думку. Дуже добре, але мене особисто цікавить кінцевий висновок різних богословських комісій, які начебто вивчали чи вивчають ці явління, а також позиція Апостолького Престолу, адже Джублик не скриваючись претендує на святиню цілого світу, і прощі є масовими. Розумію, що на Закарпатті є Церква свого права, але це все не обмежується Срібною Землею, а шириться скрізь. Бачив хтось якісь документи про вірогідність тих усіх явлінь, рішення експертів, наприклад, на сайті Мукачівської єпархії чи деінде?.. Просто цікаво... Люди не раз питають мене про те сприймати їм, чи не сприймати феномен Джублика і не можу так просто на рівні ентузіазму заохочувати, особливо коли знаю "інший бік медалі".

Але цікаво... Знайшов дещо в неті. Виявляється, что "Джублик" уже передчасно "визнано" як в Україні, так і в світі http://djublyk.at.ua/index/oficijne_viz ... ublika/0-5

Виявляється не тільки в УГКЦ на Закарпатті. Хоч там наявні тільки декрети від владики Мілана на побудову Собору Пресвятої Богородиці та Декрет призначення о. Чейпеша Атанасія ігуменом монастиря Пресвятої Богородиці. І все. Якось дуже звичайно, подібно як це нині відбувається по єпархіях УГКЦ не раз. А це, певною мірою, відрізняється від офіційного загального визнання усіх явлінь Богородиці і т. д. Без кінцевого слова Апостольської Столиці. Чи може я щось не так розумію?..

vitalko написав:

Тут згадали про прощу (-щі)... Пригадую собі теж слова Томи Кемпійського, який сказав, що, мовляв, рідко стають святими ті, що часто ходять на прощі. Варто задуматися. Бо й у тому є рація. Імхо.

А можете пояснити чому?

Ну, то треба його питати... Він конкретно не пояснив...
Думаю тому, що люди через таке тратять не раз душевний спокій, бігаючи, особливо коли не раз "щось" появилося і забувають про багато духовних середників до освячення, що є біля них самих, у їхніх парафіях тощо. За важливість теж контемплятивної врівноваженої молитви, зосередженні на Бозі "тут і тепер". Імхо.

Христос Раждається!
там, якщо правильно пам`ятаю, монастир (є чоловічий і є жіночий) не просто "Пресвятої Богородиці" (це собор Пресвятої Богородиці), а Монастир "Появи Пресвятої Родини в Джублику". В кожному разі можна зателефонувати до брата Єфрема, з яким я грішний мав приємність поспілкуватися (за телефоном, вказаним на сайті, який Ви подаєте: 0968009886). Відпуст наданий +Міланом на щодень і (не пам`ятаю точно) щось особливе ("повний відпуст"?) на 26-27 чисо кожного місяця.
В кожному разі на відміну від Меджугорі маємо воцерковлення цього явища з боку місцевої влади КЦ. І тут, якщо добре розумію, є різниця з тим, що відбувається в УГКЦ, як Ви зазначаєте, "не раз" по єпархіях УГКЦ, бо +Мілан Шашик - повноважний керівник Церкви свого права.
Допоки ще не чув, щоб було якесь судження про Джублик з боку Апостольської Столиці, але... владика Мілан - призначений Римом Апостольський Адміністратор, тому, можливо, його дії (за відсутності іншого чіткого формулювання) можемо вважати словом Апостольської Столиці.
В кожному разі - позитивно розцінюю такий стан речей навіть у випадку, якщо явління будуть невизнані Церквою: молімося всюди...

o.Mykil написав:Тут згадали про прощу (-щі)... Пригадую собі теж слова Томи Кемпійського, який сказав, що, мовляв, рідко стають святими ті, що часто ходять на прощі. Варто задуматися. Бо й у тому є рація. Імхо.

На мою думку, він хотів саме вказати, що часто люди ходять на прощі задля людського ока (щоб люди сказали : от який побожний) або коли припече (тобто тільки якщо виникає проблема, яку потрібно вирішити). При цьому люди начисто забувають дякувати Господу і покладатися на Його волю. Читаючи Т.Кемпійського "Наслідування Христа" можна побачити як він багато говорить про любов до Бога, про те, що потрібно покладатися на Його волю і постійно дякувати та прославляти Його. Мені здається, що на Прощі треба їхати з любовю задля прослави Господа і для духовного збагачення, що рідко хто робить. Дуже багато (по розмові з людьми) ніби торгуються з Господом : от я поїхав на Прощу, тому Ти мені повинен допомогти, але Господь знає людські серця, їх наміри і поведінку.
Знаєте, я хочу розповісти історію, яку я чула . Один дідусь часто ходив до церкви і кожного разу, коли він йшов на Службу, то вкидав в закриту бочку горошину, щоб внуки й діти знали після його смерті, яким він був побожним і як часто ходив до церкви. Після його смерті розбили бочку (за дідусевим проханням), але там була лишень 1 горошина. Нам не потрібно щось робити задля людського ока - ходити на Прощі , на Службу Божу - нам потрібно ходити задля самих себе, щоб розвивати любов до Бога і покладатися на Його волю. Бо Господь завжди покерує краще ніж ми собі думаємо.

Христос Раждається!

o.Mykil написав:.. слова Томи Кемпійського, який сказав, що, мовляв, рідко стають святими ті, що часто ходять на прощі. Варто задуматися. Бо й у тому є рація. Імхо.

а де Ви це читали, отче? Просто маю певне відношення до відродження прочанського руху в нашій Церкві...

Про прощі говоримо тут: http://forum.ugcc.org.ua/viewtopic.php?f=8&t=1651

о.Олег написав:Христос Раждається!

o.Mykil написав:.. слова Томи Кемпійського, який сказав, що, мовляв, рідко стають святими ті, що часто ходять на прощі. Варто задуматися. Бо й у тому є рація. Імхо.

а де Ви це читали, отче? Просто маю певне відношення до відродження прочанського руху в нашій Церкві...

Наскільки пригадую, читав колись у його знаній книзі "Наслідування Христа". Та це може бути тільки приватна думка Томи. Але дійсно, щоб не було "масового офтопу", відходження від основ цієї теми, можна перейти до нової про прощі-відпусти, котру створила Олюнька.

А я ось дуже цікаву статтю знайшла і в ній пригадується про Джублик,як про правдиве обявлення!Ось відривок з інтервю з священиком-екзорцистом третього ступеня чину отців василіян Юрієм Савчуком:

— Спасибі Вам, отче Юрію. Ми так багато говорили про силу, яка руйнує наше життя, нашу душу. Тепер будемо знати, як захистити себе від неї. Проте людство завжди шукало, шукає і шукатиме отого спасенного Божого променя, істини Божої, які преображають життя у світло, у правду, у совість, у любов...

Знаю, що Вам небо подарувало велику ласку — бачити Марію — Матір Божу. і не раз. Розкажіть нашим читачам про це.

— Все почалося зі сну. То було в Луцьку, у монахів-василіян, восени 2002 року. Бачу, прийшла до мене мама покійна і каже: «Я рада, сину, що ти виконуєш місійну працю». Мама стала враз невидимою, а замість неї стоїть переді мною Мати Божа у блакитній одежі і каже: «Приїжджай до мене у Джублик на Закарпаття».

Туди я поїхав аж у січні, і тепер щомісяця, 27 числа, приходжу на це святе місце з’явлення Богородиці, бо там багато роботи і люди мене у цей день чекають. Приїжджають вони з усієї України і навіть з-за кордону: з Канади, США, Польщі, Угорщини... А якось торік у грудні підходить до мене в сповідальницю жінка порадитись про щось. Розмовляю з нею і якось мимоволі глянув у вікно і завмер — дивлюся, а то Мати Божа стоїть перед престолом: у жовтій хустці, синій накидці. Продовжую говорити, а погляд далі лине туди, до престолу — знову Мати Божа стоїть: у жовтій хустці, але накидка вже чорна у білі крапки. Третій раз глянув — стоїть Марія у синій накидці... Три рази бачив Богородицю у Львові на Високому Замку під капличкою. У Лішні Дрогобицького району бачив, де Матір Божа з’явилася двом дівчаткам. У Кобаках на Здвижинській горі в час мого Богослужіння кілька разів чув запах ладану — то була присутність на молитві Богоматері, як і в Джублику. Там Богородиця сказала дівчаткам-візіонеркам, щоби священики не обкаджували престіл, Святі Дари, людей, — Вона Сама це буде робити. і багато хто побував у Джублику, чули цей небесний запах ладану, то польових квітів, то лілій, а то троянд...

— Так, і ми, працівники редакції, мали таке духовне щастя дихати і насолоджуватися цим небесним ароматом Матері ісуса у Джублику. Спасибі долі і Богородиці за цей дар...

— Я твердо вірю в присутність у Джублику Матері Божої, бо три рази бачив Її сам, а на кожній Службі відчуваю запах ладану. Туди колись цілий світ буде їхати, і цьому ніхто не перешкодить, бо так хоче Мати Ісуса. І «Здвижин», в якому присутня Божа благодать, стане місцем великого паломництва.

— А ще про що Марія каже дівчаткам у Джублику, чого хоче від нас, людей?

— Богородиця просить примирення між людьми; просить молитися на вервиці про об’єднання Церков і християн в любові; просить молитися за мир і за навернення грішників.

— Ну і як ці прохання Марії реалізуються?

— До Джублика приїжджають священики зі своїми вірними усіх конфесій. Я приймаю у монастирі отців василіян і римо-католиків, греко-католиків і православних різних патріархатів, приймаю тільки черед сповідь. Люди міняються на очах. І той, хто багато молиться, хто шукає свого спасіння і спасіння світу, уже не бачить причин для протистоянь конфесійних. Адже ми — народ одного Бога, Ісуса Христа. Такі люди преображаються любов’ю і вимолюють своїми чистими серцями мир і злагоду не лише для себе, свого роду, а й для України, для світу.
це з цього сайту-http://charnetskyj.org.ua/biblioteka/statti/intervju/292-shcho-rujnuje-nashe-zhyttja
в

.....Хочу додати деякі факти по поводу вище написаного......Джублик - приватне об"явлення.Католицька церква має багато приватних об"явлень,такі як об"явлення сестрі Фаустині Ковальській,Глорії Поло,св.Бригіді і т.д. Церква неможе стверджувати,що вони є правдиві,але тому що вони є корисними для християн, церква заохочує їх читати.Більшість католицьких набоженств,наприклад,почитання Серця Ісуса і Серця Марії,почитання Божого Милосердя,було нам дано через приватне об"явлення,оскільки Боже об"явлення закінчилося смертю останнього апостола св.Івана Богослова.
ІІ Ватиканський Собор говорить,що якщо приватне об"явлення суперечить Божому об"явленню (яке Господь Бог об"явив нам у Св.Письмі),традиціям церкви і вченню святих отців Церкви,то його потрібно відкинути і засудити.......а якщо воно не суперечить,а навпаки скріплює людей у вірі,то його потрібно прийняти!!!
В Джублику жодного разу Богородиця не заперечувала жодній правді Католицької церкви,а навпаки заохочувала людей до більшої віри і щирішої молитви,то на мою думку об"явлення в Джублику,яке не суперечить Католицькій церкві і догмам Католицької церкви - повинно бути прийняте людьми!!!
Оскільки Правлячий єпископ Мукачівської Єпархії Кир Мілан Шашік відвідує це місце і видав декрет канонічного заснування монастиря Собору Пресвятої Богородиці (СПБ),то я можу спокійно ходити на це місце на молитву.І кожен християнин може спокійно відвідувати Джублик,не роблячи жодних заборон чи перешкод до здійснення прощ,паломництв і відпустів на цьому СВЯТОМУ МІСЦІ!!!