Літургійний рік, який проживаємо разом із Церквою, служить нам, передусім, для того, аби вдивлятися глибше у Тайну спасіння, яку Господь здійснив заради нас. Празник Різдва Христового в цьому вимірі має особливе місце. Бог народжується як людина. Розпочинається кенозис (приниження) Христа, який закінчується на хресті та покладенням у гробі. Саме тому наша старовинна іконографія зображає новонародженого Ісуса покладеним у труні і сповитим погребальними пеленами. Приниження Бога і його відкинення принесло спасіння нашому світу. Цей вислів є важливим і закликає нас до певних роздумів. Особливо, коли задумуємося над родиною і стосунками, які в ній існують.
Сьогодні все чіткіше можна побачити, що майбутнє нашої Церкви, нашого народу, нашої країни та взагалі цілого людства проходять через відновлення родини і, насамперед, християнської родини. Коли розпадається родина – розпадається все. Ми є свідками великої кількості розлучень подружніх пар, які відбуваються переважно тому, що шукається краще і ліпше життя. І, шукаючи «кращого життя» у цьому світі, багато разів стається так, що людина його втрачає зовсім. Як зробити, аби пошуки цього кращого життя не закінчувалися у розчаруванні? Як зробити, аби родини були стабільнішими? Відповіддю на ці питання може нам послужити якраз празник Різдва з його головним посланням, котре ми визначили на початку, – принижений і відкинений Бог, Який входить у нашу історію.
Браття і сестри, ми багато разів звикли говорити про Божу всемогутність, але вона є набагато більшою від нашого уявлення. Божа всемогутність у нашому світі виявилася через Його невимовне приниження, через прийняття нашої людської убогості, через Його можливість входити в наші страждання, зв’язатися з ними. Всемогутній Бог стає Емануїлом („з нами Бог”), щоби прийняти людську природу, аби навіки зв’язатися із людиною, щоб поновити знову той діалог, який був перерваний через гріх Адама та Єви. Це означає, що кожний діалог, чи то між приятелями, чи ворогами, чи то між чоловіком та жінкою, між батьками і дітьми, аби в дійсності бути діалогом, мусить проходити разом із Богом. Інакше кажучи, ми створені на образ і подобу Божу, образ Пресвятої Тройці. І кожний діалог, щоб відбутися у повноті та принести мир, мусить переходити в тріалог.
Тепер, аби поєднати всі ті думки, які були висловлені, хотів би наголосити, що наші родини можуть відновитися, можуть стати лише тоді більш стабільними та плідними, коли запросять до свого життя Того, Який зв’язався із стражданням, понизив Себе, коли діалог між чоловіком і дружиною, котрий багато разів є суперництвом за останнє слово та головне місце в родині, зміниться на тріалог любові, де Тим третім є Бог і де важливим буде приймати іншого таким, яким він є.
Бажаю Вам радісного проживання Різдвяних празників. Нехай Господь благословить всі наші родини. Щоб всі могли зібратися разом біля столу на Щедрий вечір і дякувати Йому за великі дари, які Він дарує нам.
Благословення Господнє на Вас!
Владика МІЛАН
