УЧАСТЬ В ЄВХАРИСТІЙНІЙ ТРАПЕЗІ

Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся. (Лк. 15, 23)
Подібно до блудного сина і ми, повертаючись після блудного життя, знаходимо Бога Отця, який чекає нас з любов'ю. Він поспішає до нас, обіймає, цілує нас. Він вводить нас в Свій дім і пропонує нам небесну Трапезу. Він включає нас до Свого Тіла і Крові. Він з'єднує нас з нашими співбратами.
Православне Передання відстоює часте причащання Святих Христових Тайн. Те, що ми спостерігаємо зараз, коли причащаються найбільше два-три рази на рік, абсолютно неприпустиме і наносить шкоду тілу Церкви.
Древні християни причащалися майже щодня. Святитель Василій Великий говорить про те, що християни з його єпархії причащалися щонайменше чотири рази на тиждень. Для них було незрозуміло, як можна бути на Божественній літургії і не причащатися, якщо людина не є під епітимією. Якщо б наші духовні предки прийшли в якийсь з нинішніх храмів і побачили би це небувале явище, вони були би сильно вражені і здивовані.
На кожній літургії готуються проскура і вино для Причастя, звершується проскомидія. Ми призиваємо Бога, щоб Він перетворив хліб і вино в Тіло і Кров Христові. Бог чує наші молитви. Святий Дух сходить, чудо відбувається. Господь готує для нас Свою Трапезу, закликає взяти в ній участь: "Зі страхом Божим і вірою приступіте", а ми все це відкидаємо, виходимо голодними, насиченими лише дешевими виправданнями. "Хіба таким чином, - каже святитель Іоан Златоуст, - ти не ображаєш Того, Хто тебе покликав?"
В наш час, правда, боязко пробивається благословенне прагнення освічених духівників і християн зруйнувати це дурне положення речей і повернутися до традиції частого причащання Святих Тайн.
Деякі з віруючих виправдовують своє ухиляння від Чаші тим, що перед причастям потрібен тривалий піст.
Ще одна крайність: ми рідко сповідаємося. Більшість чекають до двунадесятих празників, тоді й суворіше до себе ставляться, намагаються нічого не упустити. Однак це погано і для нас, і для духівника, який, з огляду на напруженість цих днів через великий наплив бажаючих посповідатися, не може приділити належної уваги кожному. І, звичайно, коли час підтискає, сердечне спілкування не виходить.
Рецепти щодо термінів сповіді і причастя давати важко. В кожної людини свої особливості, свої потреби, разом з духівником вона може знайти ту золоту середину, яка особливо дорога в духовному житті.
Але на чому ми повинні зосередити свою увагу – то це на тому, щоб ціле наше життя було шляхом покаяння і було підготовкою до Святого Причастя. Щодня, щогодини, щомиті ми повинні жити з почуттям покаяння і з нетерпінням очікувати Божественної Євхаристії. Перебувати в такому настрої допомагає Правило до Святого Причастя, яке добре б було читати не тільки напередодні причастя, але й постійно. Ці прекрасні молитви настроять нас на покаяння, приготують до участі в Таїнстві. Коли ми звикнемо до покаяного почуття, до частого Споживання Пречистих Тайн, наше життя віднайде високий зміст, стане святом.