Давайте зупинимося на другому страшному гріху, який особливо процвітає в "християнському" суспільстві. Слово Ісуса Христа категоричне: "Не судіть, щоб вас не судили" (Мт. 7, 1).
Ми, однак, не втрачаємо нагоди, щоб осудити, забуваючи, що право судити має тільки Бог. Тому осудження - це присвоєння собі влади Божої. Сьогодні увійшло в моду постійно говорити про Антихриста. Майже всі ми приглядаємося до різних проявів Антихриста в житті, шукаємо його слідів, турбуємося, вишукуємо способи захисту, відзначаємо "ознаки" останніх часів та аналізуємо пророцтва про майбутній його прихід; організовуємо обговорення на зборах; задумуємося над тим, хто він, який він буде і т.д. Преподобний Анастасій Синаїт вирішує цю проблему досить просто, промовляючи страшні слова: "Той, хто судить до Пришестя Христового, і є антихрист, тому що він викрадає право Христа!"
Наведемо приголомшливий приклад з "Добродіяння", який показує, що єдиний випадок осудження може привести нас до суду, а відсутність його без труду вводить в рай. "Поряд з одним старцем жив один брат, який не дбав про своє монаше життя. Коли цьому братові прийшов час вмерти, до нього прийшли й інші монахи. Один зі старців побачив зі здивуванням, що вмираючий радісний і посміхається. Для настанови іншим старець запитав його: "Брате, ми знаємо, що ти був особливо недбалий в своєму подвизі та боротьбі. Чому ж ти тепер, коли готуєшся відійти, в такому радісному розположенні духу?" Монах же відповів: "Ти, отче, правильно помітив. Однак, з того часу, як я став монахом, не осудив жодної людини, ні на кого не тримав зла, а якщо сварився з кимсь, то прагнув відразу ж примиритися. Отже, я збираюся сказати Богові: "Господи, адже це Ти сказав: не засуджуйте, й не будете засуджені; простіть, і вам проститься (Лк. 6, 37)". Тоді старець виголосив: "Нехай буде мир Божий з тобою, чадо моє. Бо ти без труду одержав спасіння".