Як ми вже відзначали, багато хто приступає до сповіді без підготовки: начебто їм нема чого сказати духівникові, виправдовуються своєю слабкою пам'яттю, просять, щоб отець допоміг. Однак, як каже священик Олександр Єльчанінов, "слабка пам'ять і забудькуватість зовсім не є виправданням. Це може походити від недостатньо серйозного ставлення до гріха, від нашої нечутливості. Гріх, який обтяжує нашу совість, не може забутися".
Перед тим як відправитися до духівника, потрібно побути на самоті, гаряче помолитися Богові, щоб Він дав нам правдиве покаяння, освітив таємні куточки нашого серця, і, наскільки можливо, чесно, об'єктивно, без будь-яких поступок обдивитися глибини своєї душі. Одна з головних цілей автора цих рядків - допомогти підготуватися до сповіді, як можна скрупульозніше перевірити себе. В цьому можуть допомогти деякі церковні тексти, наприклад, читання десяти заповідей і Нагорної проповіді Господа, а також молитви до Святого Причастя та інші.
Все це - дзеркало, яке показує невідповідність стану нашого внутрішнього світу, наших гріховних діянь вченню Христа. Адже багато з нас сповідають якісь незначні помилки, а більш важкі гріхи пропускають!
Якась частина людей впадає у відчай від безлічі своїх гріхів і їх серйозності. Вони думають, що в них не може бути вже й надії на спасіння або що їхні гріхи вразять духівника - настільки вони великі і жахливі. Така думка стала однією з причин того, що багато авторів - в першу чергу преподобний Никодим Святогорець - в своїх творах про сповідь описали всі різновиди людських гріхів, тобто, всі шляхи віддалення людини від Бога. Наприклад, в "Сповідному уставі" преподобного Никодима детально описуються навіть найбільш неймовірні гріхи. Преподобний Никодим з його визначним пастирським чуттям і відповідно до потреб свого часу робить нам неоціненну послугу: він не тільки допомагає в правдивому самоосудженні та правильній підготовці до сповіді, але разом з тим дає грішній людині силу і надію в момент відчаю, коли та перебуває на грані зриву. Святогорець - подвижник показує, що Церква добре вивчила всю людську гріховність, що навіть найбільш "жахливі" гріхи відомі Матері-Церкві і помилково думати, ніби ти один є якимсь чудовиськом!
Треба визнати, що в зв'язку із вкрай поширеним притупленням совісті в наш час буде незайвим описати деякі гріхи, з надією, що це допоможе краще підготуватися до сповіді. Як пише отець протопресвітер Олександр Шмеман, все зводиться до одного основного гріха: відсутності правдивої любові до Бога, віри в Нього і надії на Нього.
Свою сповідь ми можемо розділити на три основні частини: ставлення до Бога, ставлення до ближнього, відношення в сім'ї і на роботі.