Приглянься до Ісуса, коли Він після останньої вечері відмовив з учнями похвальну пісню і йшов на гору Оливну, щоби там на самоті приготуватися до своєї муки. Гора Оливна лежить на схід від Єрусалиму. Іти, коли маєш молитися, вишукай собі якийсь спокійний кутик, і там розмовляй з Господом Богом. О, яка ж солодка така молитва на самоті і які ласки вона випрошує собі в Бога!

   Іди так в дусі так крок за кроком за Господом Ісусом Христом. І старайся вникнути в почуття Найсвятішого Його Серця. Під горою біля Гетсиманського саду Ісус Христос залишив усіх апостолів, а взяв із собою лише Петра, Якова і Івана і пішов з ними на гору.

   «І взяв Петра, і Якова, і Івана зі собою і почав тривожитися і тужити. І сказав їм: «Сумна моя душа аж до смерті. Зостаньтесь тут і сторожіть». І відійшовши трохи, упав на землю і молився, щоб, коли можливо, оминула Його та година. І говорив: «Авва Отче, все Тобі можливе, відведи від Мене цю чашу, та не як Я хочу, а як Ти». І прийшов і знайшов їх сплячих, і сказав Петрові: «Симоне, ти спиш? Не міг ти однієї години сторожити? Сторожіть і моліться, щоб ви не ввійшли у спокусу. Дух справді сильний, та тіло немічне» (Мр. 14,33-39).

  Чому ж Ісус злякався і зажурився? Чому тужив? Бо чув, що за тяжіли на Ньому всі гріхи людського роду, за які мав так важко страждати. Були там гріхи потопу, гріхи Содоми, гріхи поган, кодеїн і християн, були там і мої гріхи. За ті гріхи мав Ісус надолужити предвічному Отцю. А він був Сам без гріха. «Того, що не знав гріха, вчинив гріхом за нас, щоби ми стали праведністю Божою в нім» (2. Кор..5.21) така безконечна доброта і милосердя Боже для нас, що видав Свого Сина за нас. Розваж, як мусіло кривавитися Пресвяте Серце Христове на вид таких страшних мук.

   Господь наш Ісус Христос лякався і тужив, бо всі муки із найменшими подробицями повстали Йому перед очима. Та ще більше боліло Йому те, що з цих Його мук мало хто буде користати, що хоча Він за всіх проллє Свою Пресвяту Кров до останньої краплі, незважаючи на те, більшість піде на погибель вічну. Який же то був страшний біль для Його серця, котре дуже бажало спасти всіх. І тому «піт Його був як краплі крові, що стікали на землю» (Лк. 22,44). І хто ж то може Ісусе висказати, яким великим був Твій біль?

   У тому болю та в тій страшній тривозі Ісус ще два рази навідується до своїх учнів немов би шукав у них потіхи. Але дарма. Учні спали. З цього можемо пізнати, як мало можна розраховувати на людську потіху в терпінні. Та: «появився Йому ангел з неба підкріпляючи Його» (Лк. 22, 43).

 

   Постановлення:В моїх терпіннях і смутках буду шукати потіхи в Бога а не в людей.

 

   Приклад: У селі Голоско велике, недалеко Львова, в парохіальній церкві є чудотворний образ розп'ятого Ісуса Христа, де на Воздвиження Чесного Хреста згромаджується щорічно дуже багато побожних християн. Перед цим образом щоденно молився один зубожілий чоловік того села. Одного разу почув він із хреста цей потішаючий голос Розп'ятого Христа: «Будь терпеливий аж до смерті, і одержиш вінець слави».