Розваж, що Господь наш Ісус Христос вже з дитинства носив хрест у Найсвятішому Своєму Серці. Бо хоча тілом був дитиною, але що був Богом і уживав силу розуму, то завжди мав перед очима свою муку і в своєму серці в найдрібніших подробицях відчував її гіркість.

   Проте часто на образках бачимо Дитятко Ісуса із хрестом у руці. І тому кличе Ісус Христос через Пророка: «бо біль мій перед лицем моїм є завжди» (Пс. 37,18). Одна побожна особа скаржилася перед Ісусом Христом на довгий час своїх терпінь. «Господи Ісусе, ти лиш три години терпів, а як давно терплю». Ісус Христос відповів їй на це: «Нерозумна, я з часу свого втілення носив завжди хрест у серці».

   Давнє повір'я каже, що Ісус Христос ніколи не засміявся.

   Якщо багато на світі є людей, котрі хотіли би ціле життя сміятися, веселитися і вести життя мотиля, котрий, перелітаючи із однієї квітки на іншу, всюди висмоктує солод, а залишає лиш сам зародок знищення. О яка це небезпечна забава! Ісус Христос каже: «Горе вам, що тепер смієтеся, бо будете нарікати і плакати» (Лук. 6,25). Чому нас так застерігає Господь Бог? Бо чоловік не є сотворений для добра цього світу. А ні забави, а ні приємності, а ні гарні види, а ні найкращі вдалі розповіді, а ні строї, а ні маєтки, а ні ніяка інша земна річ не заспокоїть чоловіка. Господь Бог пригадує це так часто людям з цілою строгістю правди. Кілька літ тому справив один пан у Львові в часі м'ясниць гучний бал. О півночі коли всі гості добре розгулялися, господар дому небезпечно захворів. Викликано двох лікарів, що якраз були на тому балі, але жоден нічим не допоміг і хворий вмер на їх руках. По світлицях розійшлася вість, що господар дому нагло вмер. Всі кинулися до убиральні, щоби їхати до дому. Перед домом були лише два фіакри. Ніжні пані й панночки бродили в болевих черевичках по снігу, втікаючи з балу.

   Чоловік сотворений для Господа Бога. Він один зможе нас ощасливити. «Ти, Господи, сотворив нас для Себе, і неспокійним є наше серце, доки не спічне в Тобі», - каже святий Августин. Розваж це добре, любий читачу.                

   Постановлення. Не буду відчитувати всіх розважань з цієї книжки але лиш одне нащодень.

   Приклад: Один молодець отримав від дуже побожної своєї матері хрестик від своєї матері і повісив його над своїм ліжком. Одного разу, коли допустився тяжкого гріха, Ісус заговорив із того хрестика до нього: «Ти грішиш, а я так тяжко терплю для тебе!» Ці слова вразили його, мов грім, і залишилися в його серці і пам'яті. Було це слово, як каже святий Павло: «Бо жива є мова Божа й сильна, і гостріша, ніж усякий обосічний меч, і проникає наскрізь аж до розділу душі й духа та голови й мозку, і судить думки і розуміння серця. (Євр. 4, 12). Цей молодець згодом вступив до монастиря. Свій чудесний хрестик мав він завжди перед очима, і вдень і вночі цілував його, обливав слізьми, перепрошуючи Господа Ісуса за свої гріхи.