Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні маємо день, який нам дала Пресвята Богородиця, щоб ми його тримали так, як і першу п’ятницю – у пості і молитві на честь Її Непорочного Серця. І у ці хвилини ви напевно підноситеся думками до нашої Небесної Матері за всі ласки, які ми отримуємо завдяки Її появі на нашій землі. Бо порівняти нашу невеличку історію існування Джублика  із сьогоденням: що було 27-го серпня 2002 року і що маємо сьогодні, то виходить, що маємо за що дякувати Матері Божій. І завжди приходять на думку слова Пресвятої Богородиці, коли у своєму житті я перший раз мав нагоду спитати в Неї через дітей, які Її бачили, що було 31-го серпня 2002, коли я перший раз їх відвідав. Пречиста Діва Марія сказала, що Вона буде керувати Джубликом. Вона буде казати, що ми маємо робити, а ми будемо виконувати. І сьогодні хотілося б на хвилину, чи чуємо ми добре голос нашої Небесної Матері, коли Вона нами керує? Чи справді ми виконуємо все те, про що Вона нас просить? Бо багато за ці роки було і добрих постанов, добрих намірів, бажань одну чи другу річ відкинути від себе. Хоча не раз ми прагнули це зробити, однак наша людська природа нас перемагала. Та здається що деколи ми вже, хоч це грішно говорити, але починаємо думати, що може це все є неправда, або Вона недобре керує. Тому всі ці думки, всякий такий неспокій ми повинні викинути з наших сердець. Ми повинні дякувати нашій Небесній Матері за те, що Вона нам цей день дала, щоб кожну першу суботу місяця ми віддавали Їй честь і в думці пригадували те все добро. Бо Вона нам дала першу суботу в перші дні появи Пресвятої Родини в Джублику. Ніколи раніше ніхто з нас про першу суботу не чув. І саме Вона нами опікується, Вона нас підтримує, щоб ми йшли доброю стежиною у своєму житті. Бо не раз важко людині в ці дні зрозуміти, чого від неї Бог хоче. І от Пречиста Діва Марія нами опікується і нами керує. Звичайно, чуда Матері Божої і ласки, які ми отримуємо на місці появи, неможливо описати.

Думаю, сьогодні можна спокійно сказати словами апостола і євангеліста Івана, який закінчив своє Євангеліє так: «Щоб описати кожне зокрема чудо, яке зробив Ісус на землі, треба сотні книг написати». І сьогодні, щоб кожне зокрема чудо, яке зробила нам Пресвята Родина, описати, хоч би кожному з нас, які тут живемо, то вже би тисяча книг була. Бо кожен із нас напевно отримав ласку від Пресвятої Родини, починаючи від першого дня аж до тепер, коли ми зібралися сьогодні тут і кожному з нас є чому дивуватись і за що дякувати. Біда лише одна: що наше тіло дуже часто нас перемагає, наша гордість дуже часто не дає нам признати свою вину, що ми є горді і поступаємо не так, як вчить нас наша Небесна Мати.

Тому в цей день Непорочного Серця Марії молімося до нашої Небесної Матері, щоб Вона навчила нас бути слухняними Їй та Її Синові. Щоб у цей день нашого земного життя ми пообіцяли Богові, що станемо святими, і не будемо повторювати гріхи, які нам не дають спокою. Щоб у наші серця, наші доми справді приходила Пречиста Діва Марія, наша Мати. Щоб Вона у наших родинах почувалась як вдома. Щоби в наших сім’ях були мир, спокій і любов, щоб Пречиста могла разом зі Своїм Сином і Обручником святим Йосифом прийти і сказати: «Оце Моя родина».

Молімося на цій Службі Божій, щоб ми ніколи не забували тих дарів, тих ласк, які ми отримали від нашої Небесної Матері, починаючи від 27-го серпня 2002 року аж по сьогоднішній день. І щоб ми вчилися дякувати, бути вдячними дітьми Пречистої Діви Марії, були послушними Її слову, і вірно виконували те, що Вона від нас просить, і чого просить від нас Її Син. Амінь.