Книга І Практичне заохочення до духовного життя
Розділ перший:
Про наслідування
Христа і погорду всіма світовими марнотами.
"Хто йде за мною, не блукатиме у темряві", - каже Господь (Йо.8,12).
Це Христові слова. Вони заохочують нас до того, щоб ми наслідували Його
життя і святі звичаї, коли справді бажаємо просвітитися і очиститися від
усілякого засліплення серця..
Тому нашим найбільшим обов`язком хай будуть роздуми про життя Ісуса Хтиста.
Христова наука вища за всі науки святих; а хто матиме Його духа, той знайде
хліб життя - манну, що в ньому міститься.
Але буває так, що люди, навіть часто слухаючи Євангеліє, замало ним переймаються;
це свідчить про те, що вони не мають у собі Христового духа.
Хто ж хоче в усій повноті зрозуміти Христові слова, той хай старається
у своєму житті вірно Його наслідувати.
Навіщо, здається, та велемудра розмова про Св. Тройцю, коли тобі бракує
покори, і тому ти не будеш подобатися Св. Тройці?
По правді, велемудрі слова ще не роблять ані святим, ані праведним, але
чесне життя робить милим Богові.
Волію радше відчувати розпач, ніж уміти сказати, що він означає.
Коли б ти знав усю Біблію і думки всіх мудреців напам`ять, навіщо б усе
те здалося без любові і благодаті Божої?
"Марнота марнот і все марнота" (Проп.1,2), крім одного: Бога
любити і Йому одному служити.
Найвища мудрість - погорджувати світом і таким чином прямувати до Царства
Небесного.
Так, марнотою є дивитися на проминаючі багатства і надіятися на них.
Марнота - ганятися за почестями і пнутися вгору.
Марнота є давати волю бажанням тіла та прагнути чогось такого, за що потім
треба тяжко покутувати.
Марнота є бажати собі довгого віку, а мало дбати про те, щоб праведно жити.
Марнота є зважати лише на теперішнє життя, а не добачати того, що має колись
статися.
Марнота є любити те, що швидко проминає, а не квапитися туди, де чекає
на нас вічна радість.
Постійно пам`ятай приказку, що око не надивиться огляданням, ані вухо не
наслухається слуханням (Проп.1,8).
Тому старайся відірвати своє серце від речей видимих, а звертайся до невидимих
дібр.
Бо ті люди, що піддаються своїм пожадливостям, поганять свою совість і
тратять Божу благодать.
| 
