Під Джублик ходжу кожного дня. Коли ті видіння почалися, то у мене був дуже важкий кашель. Що я не робила, які ліки не приймала, все було намарно. Я і не думала, що він колись скінчиться. Та почала пити по одному ковтку воду з джерельця і при тім щораз молилася одне “Богородице Діво”. Сама не знаю, коли мене кашель покинув.
Окрім того мене сильно тягнули вени правої ноги, я плакала, як дитина. А зарадити тим корчам не могла. Хоч і часто до лікарів зверталася, та помочі ні від кого не отримала. От приходжу одного разу додому, а мої ноги вхопили сильні корчі. Я почала благати: “Матінко Божа з-під Джублика, допоможи мені!” Лиш я стала ногу масажувати, у мене виникла думка: Матінка Божа питає: “А куди Я їх подіну, ті корчі?” Переді мною постав той лісок, де Матінка Божа з’явилася і ті стрункі дерева. І я кажу вголос: “Я не бажаю, Матінко Божа, щоби Ти їх у ті коріння дерев загнала, бо і природу шкода, щоб не мучило її так як мучать болі мої вени. А хай пропадуть вони в преісподні землі. Вже від тої ночі пройшло більше місяця, і слава Богу і Матінці Божій, що не мучать мене більше корчі ніг. А то не було такої ночі, щоб вони про себе не нагадали.
І ще одне свідчення: 7 жовтня цього року мене дуже боліла рука. Я навіть не могла розчесатися і взяти на себе плаща без допомоги. А ми поспішали під Джублик. Думаю: “Боже великий, чи буду я ще хоч раз тут?” І стала я та молюся. Біля мене недалеко була Оленка, дівчинка, котра бачить Богородицю. Дивиться на мене й усміхається. Я її питаю: “Оленко, а скажи, чи зараз (була проповідь) Матінка Божа присутня на цій Службі?” А вона сміється так приємно і каже: “Так. Вона стоїть і разом з вами молиться”. Я прийшла додому. Ніякого болю у правій руці більше не відчувала.
А ще я бачила чудо на сонці. Воно дуже тремтіло і ставало алюмінієвого кольору, не осліплювало.
Це все я засвідчую.