Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні маємо свято трьох великих Учителів Церкви Христової, трьох великих Святителів – Василія Великого, засновника спільного монашого життя, Григорія Богослова, який перший в історії церкви пояснив походження Пресвятої Тройці, і Івана Золотоустого, який після аріанської єресі настільки наповнився Духом Святим і проповідував Слово Боже, що до нього йшли всі люди тільки щоб послухати його науку. Його назвали Золотоустий, бо його науки були немов золото, що виходило з його уст. Тож сьогодні святкуємо пам'ять цих трьох великих святих. Вони жили в IV – початок  V століттях після народження Ісуса Христа і навчали народ, боролися з тими єретичними науками, які в той час набирали сили. То був і Арій, який казав так, як наші браття Свідки Ієгови сьогодні кажуть, що Ісус не є Бог і не Син Божий, то був і Мелетій, який казав, що Ісус може і є Богом, але лише після того, як воскрес із мертвих, а до того Він був людиною…багато таких єресей виникало в тому часі, коли жили ці святі. І саме ці троє великих мужів поклали основу науки християнської віри і пояснили, чому Христос прийшов на цей світ і як Він прийшов. Пояснили перші слова Євангелії Івана Богослова: “На початку було Слово, Слово було Богом і з Богом було Слово”, що Ісус Христос від початку, ще нічого не існувало, а був лиш один Бог, а Ісус Христос був Його Словом, Його проповіддю, Його Мудрістю, а головне Він був Його Любов’ю до усіх людей.  І з часом Він як Слово Боже, як друга особа Божа, приймає людське тіло, щоби прийти і нам подати надію на спасіння, на вічне життя. Тож сьогодні ми дякуємо цим трьом святим, що вони нам виклали велику науку про Божу Любов. Саме Григорій Богослов перший раз в історії спасіння сказав, що хто не почитає Марію, Пречисту Діву як Божу Матір, як Богородицю, той не може бути християнином, той не може казати, що він вірить в Ісуса Христа як Сина Божого. Однак ці три святі, хоч вони і жили, і вони досягнули такої величі, що сам Бог прославив їх як на землі, так і на небі, що пізніше сам Господь з’явився єпископу в XI столітті і сказав, щоб усіх цих святих треба святкувати разом, а не сваритися, бо всі вони вчили правдиво про Божу правду і дбали лише про одне – про спасіння людських душ. Хоч вони були такими славними, великими і знаними, однак за життя вони перетерпіли багато страждань.

Часто і майже завжди кожен із вас коли іде чи то до сповіді, чи просто хоче поспілкуватися, скаржимося на своє життя, на своє терпіння, на своїх ближніх  і рідних, які нам завдають якихось переживань чи клопотів, однак забуваємо, що саме через терпіння Господь робить нас подібними до Свого Сина, Ісуса Христа. Тільки тоді, коли переносимо всі зневаги, образи чи випробовування, труднощі, які падають на наші сім’ї чи на нас самих, тільки тоді ми стаємо правдивими учнями Ісуса Христа. І ці троє святих мужів – Василій, Григорій та  Іван пережили за свого життя багато переслідувань. Одного разу, коли цісар викликав Василія на допит і хотів змусити його визнати неправдиву науку правдивою. Тоді Василій відповів: “А що ти зі мною зробиш? Ти мене вишлеш на заслання? Та ж цілу землю сотворив Господь. Де б ти мене не заслав, де б мене не засудив, я піду туди і мій Бог буде зі мною. Хочеш мене катувати, убити? Вистачить двох ударів батога, щоб я помер, бо я є слабкий тілом. Він багато постив, молився, і вже в сорок років був близько смерті.