Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні маємо день, в якому згадуємо подвійний прихід Сина Божого на нашу грішну землю. Перший раз Він приходить в часі Благовіщення. Дух Святий зійшов на Пречисту Діву Марію в ту хвилину, коли Вона сказала: “Ось Я, Господня Слугиня, нехай мені станеться по слову Твоєму”. І завдяки Духові Святому, без втручання людського в дівичому лоні Марії зароджується нове життя – Син Божий, який пізніше стане Спасителем, і який буде розп'ятий, і, так як сьогодні, спочиває другий день у могилі, щоби опівночі знову народитися і подати нам вічне життя кожному з нас. І сьогоднішній день найбільшу честь і найбільшу похвалу за відвагу, за непохитну віру ми повинні віддавати саме Пречистій Діві Марії. Бо Вона сказала: “Я Слугиня Господня”, і завдяки Її “так, я згідна, нехай діється зі мною Божа Воля” прийшов Спаситель на цей світ. І Вона, крім того, що переживає сьогодні день Благовіщення, одночасно сьогодні переживає і день терпіння. Бо маємо сьогодні день, коли Тіло Ісуса лежить у могилі. Тільки вчора Його вели на розп'яття, Його бичували, обпльовували, коронували терням, тільки вчора Він зазнавав зневаг і наруг. І всі ті картини, які треба було пережити Пречистій Діві Марії, сьогоднішнього дня стають перед Нею, перед Її очима. Напевно, у хвилину, коли було Благовіщення, коли архангел Гавриїл став перед Пречистою Дівою, Вона зрозуміла, що бути Матір’ю Сина Божого – це не просте завдання. Знаючи пророцтва, Вона напевно знала, що прийдеться пережити хвилину, коли ще за Її життя жорстоко будуть бити, бичувати і розпинати Її Сина. І ці два свята – радісне і сумне сьогодні поєднуються в одне велике свято. Радісне, бо ми можемо очиститися від своїх гріхів завдяки вірі і любові нашої Небесної Матері. А сумне, бо наш Спаситель спочиває у могилі і співчуття у щирого християнина, коли він стане перед Спасителем, все одно викличе якийсь щем на серці.

Тому сьогодні молімося, дорогі брати і сестри у Христі, щоби в нашому житті ми навчилися з вірою приймати як радісні, так і сумні хвилини нашого життя. Щоби навчилися бачити нашого Творця як у радісні хвилини, коли ми є щасливі у нашому житті, так також коли ми є сумні, коли нас щось болить, коли ми є неспокійні. Бо і там, і там Господь керує. Як Господь покерував, щоби Пречиста Діва зачала нашого Спасителя, так Господь допустив, щоби жорстокі люди Його розіп’яли і щоб Він помер на хресті. Однак як після одної події, так після другої, настає славне Воскресіння Христове, яке перекреслює всякий смуток, всяку наругу, неправду і погорду. Тому молімося, щоб за свого земного життя ми вміли приймати з довір’ям, з вірою у Боже Провидіння усе, що Бог на нас посилає, і щоб, достойно переживаючи те життя, яке Господь нам дав на землі, ми колись разом з нашим Творцем, перемігши все, осягнули воскресіння і вічне життя з Ним у Його небесному Царстві. Амінь.