Дорогі брати і сестри у Христі! Сьогодні маємо празник Різдва останнього пророка і першого апостола Христової Церкви Івана Хрестителя. Сьогоднішнього дня слухаємо розповідь Євангелія про ті всі події, які ішли перед народженням Івана і після нього. Бачимо, наскільки великою карою могло бути у земному житті невірство. Коли Захарія, батько Івана Хрестителя, засумнівався, що у нього ще може бути дитина, хоч він і старий, не дивлячись на те, що сам ангел прийшов із неба про це йому розказати. І на його сумнів ангел відповів: “Я стою перед Престолом Всевишнього. Господь мене послав тобі сказати, що ти будеш мати сина. А тому, що ти засумнівався, ти замовкнеш на дев’ять  місяців, не будеш говорити, аж поки не побачиш сповнення того, що я щойно тобі сказав”. Так і сталося.

У нашому житті, дорогі брати і сестри у Христі, є дуже багато сумніву, дуже багато невірства. Ми, подібно до батька Івана Хрестителя Захарії, завжди сумніваємося навіть у тому, що самі бачимо, що самі пережили, чи справді воно так було. Ми навіть не віримо своїм власним очам, своїм власним переконанням. Нас легко може з правдивої дороги звести закам’янілість нашого серця, якісь незрозумілі гнів чи злоба, чи впертість. Ми настільки легко піддаємося всякому злому впливу, що добро, яке здобували десятками років, можна перекреслити в одну хвилину.

І тому сьогодні, в день Різдва Івана Хрестителя, хотілося б, щоби всі ми разом на цій Службі Божій просили одного: щоби цей святий великий пророк молився за нас, аби ми були постійними у добрих намірах нашого життя, щоби ми навчилися вирівняти своє серце перед Богом. Щоби там не було ям, горбів, болота, щоб не було гордості, заздрості, злоби, ненависті, п’янства, розпусти і всього іншого. Щоби наші серця справді були чистими перед Богом. Бо будь-якої хвилини, кожної миті ми можемо приймати нашого Спасителя до нашого серця, коли відправляється Служба Божа, коли приноситься Безкровна Жертва Хліба і Вина. І коли маємо приступити до великої Тайни Пресвятої Євхаристії, маємо собі пригадувати слова Івана Хрестителя: “Вирівняйте стежки Господеві: нехай кожна гора знизиться, кожна яма вирівняється і буде прямою стежка для Бога. Бо приходить Цар Слави до ваших сердець”. Кожна ваша молитва, навіть тоді, коли не приймаємо Святого Причастя, якщо вона є щира, то приносить до нашого серця Святого Духа. Вона вводить у наше серце Ісуса Христа. Якщо щиро молимося, то в духовний, невидимий спосіб знову причащаємося. Тому і каже Господь: “Коли стаєш на молитву, твоє серце має бути чистим від усього лишнього, злого і непотрібного”. Бо неприємна Богові молитва, коли на серці є гнів, ненависть чи злоба.

Тому нехай Іван Хреститель у цей день прийде до наших сердець і підготовить наші серця до щирої молитви, до розмови з Богом, до співу з небесними ангелами, до приходу нашого Спасителя в наше життя. Бо за хвилину будемо співати: “Ми херувимів тайно являючи і Животворній Тройці трисвятую пісню співаючи”. Коли співаємо Божі, релігійні пісні чи молитви під час Служби Божої, ми на землі херувимів являємо, ми представляємо небесні Сили. Якби нам був даний дар бачити духовним оком все, що відбувається довкола нас, коли відбувається Служба Божа, то ми, молячись, самі б злітали до неба. Ми б тоді вже перестали ритися в тому земному примітивному, земному “а хто що сказав, хто що подував, а чому так, а чому інакше?”. Ми були б лише з Богом.

Тому нехай за молитвами цього великого пророка Івана Хрестителя, якого святкуємо нині день народження, Господь допоможе нам відвертати свій розум від земного, непотрібного нам, що нас лише тривожить і відвертає від Бога, а допоможе звертати наш розум, наше серце, всі наші думки і почуття, зокрема в хвилини молитви до нашого Спасителя, до нашої Небесної Матері. Амінь.