Сьогодні слухаємо розповідь нашого Спасителя про кінець світу, про те, що  з нами буде на завершення цього земного життя. І не думайте, що це є казка. Напевно, ніхто з нас не сумнівається, що тут, на землі, вічно жити не буде. Настане хвилина, коли краса людського тіла зів’яне і мудрість розуму перестане бути мудрою. Настане хвилина, коли кожного із нас понесуть однією дорогою до могили, за якою не знаємо, що далі. І ось сьогодні Господь розповідає нам, що буде далі, що буде після того, коли востаннє вже тут на землі, закриються вже наші очі у вічному сні. Він розповідає, що настане та хвилина, і ми знаємо, що вона настане. Просто ми думаємо так у глибині душі, а робимо так, ніби ми мали вічно жити. Ми є тимчасові, і кожен похорон і наших селах чи містах є доказом все ж таки, що кожна людина рано чи пізно піде одною стежиною, і кожному заспівають “Вічная пам’ять”. І за кожного через 5-10 років забудуть, що жив. Хоч співають “Вічная пам’ять”, що вічно будуть пам’ятати, але та пам’ять, напевно найдовше допоки живуть наші діти. І вже наші правнуки забудуть, що хтось такий жив на землі. Тому та вічна пам’ять, яку бажають нам люди, є тимчасова. Вічна пам’ять неправду для чоловіка є вічною тоді, коли Господь скаже: “Прийдіть, благословенні Отця Мого і успадкуйте і унаслідуйте те, що Я приготував, бо  Я був голодний, а ви дали Мені їсти, Я був спраглий, і ви Мене напоїли,  Я був нагий, і ви Мене одягнули, Я був чужинцем у вашому місті, і ви Мене прийняли до своєї хати, як подорожуючого. Я був недужим, і ви навідалися до Мене.”

Але яке велике Боже Милосердя, коли ці усі праведні (може, десь і ми там будемо між ними) і запитаємо: Господи, коли ми це зробили? Господь скаже: “Усе ,що зробили одному з найменших братів моїх – це ви Мені зробили”. Якщо ми один одного проклинаємо, то ми проклинаємо нашого Спасителя, згідно з цими словами. Якщо молимось один за одного – значить бажаємо добра і процвітання у вірі Христовій і Самому нашому Спасителю. Якщо когось висміюємо, обмовляємо, то робимо це самому Христові. “Бо все, що  зробили одному з найменших братів моїх – це ви Мені зробили”. То лише подумати, наскільки повинен бути Великий милосердний наш Господь, коли Він, для якого не існує часу,  як пише Святе Письмо, що один день може бути, як тисячу років, а тисячу років – як одна мить. Він пам’ятає про нас і каже ,що перебуває у кожному з нас, і коли ми робимо щось добре чи зле, ми все робимо для Нього, тобто на більшу Славу або на більше зневаження Христа. І ми це повинні пам’ятати. І якщо віримо і надіємося ,якщо ця хвилина, коли Господь запитає, чи ви Мене обслужили, чи ви оправдали Мене, коли іншого обсуджували, то молімося, що коли настане ця хвилина, що ми  віримо, щоб могли зі спокійним сумлінням сказати: “Так, Господи, ми пробували, ми старалися, ми намагалися відкинути все зло з наших сердець, щоби бути справді подібним до Тебе, бо це є наше завдання в цьому світі – бути подібними до Христа і пам’ятати, що хто би це не був, як би ми не зневажали ту людину чи особу, все ж таки Христос каже, що усе, що ви зробили Моєму найменшому, ви Мені зробили. Може якраз той, кого ми сьогодні маємо ні за що, той, кого ми зневажаємо, пізніше стане нам Суддею. Тому маємо молитися на цій Службі Божі та й щодня, щоби Господь Бог дав нам ласку, поміч Святого Духа, щоби у наших гріхах ,у наших зневагах,  самолюбстві,  у нашій гордості ми померли, але, щоб відійшли з цього світу щасливими, що виконали Заповідь Господню і жили в цьому світі, жертвуючи все, що робимо для Нього одного на більшу прославу, а не на зневагу. Нехай Пречиста Діва Марія своїм заступництвом із Святим Йосифом допомагають нам бути добрими християнами і допоможуть своїми молитвами і всьому, щоб ми справді були добрими Божими дітьми тут, на землі. Амінь.