Дорогі брати і сестри у Христі! Цього разу маємо таку велику ласку, що не тільки Зіслання Святого Духа святкуємо сьогоднішнього дня, як також святкуємо і прихід Пресвятої Родини на нашу землю, яка з’явилася тут більше чотирьох років тому, і вже зараз готуємося до п’ятої річниці дня Появи Матері Божої на нашій землі, у Джублику. І сьогодні, цього вечора, хотілося би в особливіший спосіб разом із вами дякувати тій третій Особі Божій – Святому Духові за те, що Він нас охороняв протягом тих років, не дав нам зблудити, іти неправильною дорогою. За те, що він надихнув серця наших провідників церковних, щоби ті благословили Джублик як місце паломництва і молитви. Маємо дякувати в цей вечір Святому Духові за те, що ми сьогодні тут, і що, надіюся, добре нам тут є. бо тільки з Богом можемо віднайти спокій в цьому світі. Тільки в Бога можемо знайти правдиву радість. Тільки завдяки Божому Духові можемо сказати: “Господи, помилуй!”, чи ті слова, які в сьогоднішньому Євангелії каже апостол Петро до Ісуса: “Учителю, Ти все знаєш. Ти знаєш, що я люблю Тебе”. Без помочі Святого Духа ніколи би він тих слів не сказав. Бо на хвилину, коли втратив він Святого Духа у своєму серці і злякався за своє життя, то сказав: “Я Його не знаю”, коли Ісуса вели на розп'яття. Але коли був повний Божої  любові, в присутності того найбільшого Дару, то сказав: “Ісусе, Ти все знаєш. Ти знаєш, що я Тебе хоч відрікся, однак я Тебе все одно люблю понад усе”.

І сьогоднішнього вечора дуже би хотілося, щоби кожен із нас справді щиро міг сказати ці слова до нашого Спасителя і до нашої Небесної Матері. Щоби Дух Святий зараз, в цей вечір сходив на наші душі і на наші тіла спокійно, лагідно, так, як легкий вітерець повіває над нами. Щоб ми могли зрозуміти, що Бог – це не є щось жорстоке, строге, караюче. Щоб ми могли зрозуміти, що Бог – це Любов, це є милосердя, прощення наших гріхів і Він є надія на наше спасіння. Він завжди сподівається, що ми, Його діти, колись виберемо добру стежину у нашому житті. Він завжди надіється, що ми все не будемо грішити. Господь завжди сподівається, що колись у наших серцях все ж таки зможе поселитися Пресвята Трійця, Пресвятий Божий Дух, Божа Любов, щоб нас очистити від всякої скверни. Бо в більшості випадків нашого життя ми не даємо Богові говорити у нашому серці. Ми боронимося – чи то сапою або мотикою на городі, чи то словами на наших ближніх, ми деколи боронимося непристойним одягом, поганими словами, надмірним вживанням алкоголю і всім іншим. Ми не даємо, щоб Божий Дух прийшов до нашого серця і нас змінив. От сьогодні ми зібралися тут, щоби все ж таки цей Божий Дух прийшов і змінив наші серця на краще. Щоби ми були Божими дітьми, зоб ми були храмом Духа Святого. Бо не так цінною є ця будівля, церква чи монастир, як цінна є кожна людина, кожен із нас, людська істота, в якій перебуває і хоче перебувати Господь. “Ви є храмом Духа Святого”, - так говорить Господь до кожного з нас. Він каже: “Хіба ви не знаєте, що хто збудує храм Божий, той підпадає прокляттю. Оскільки ми є храмом Духа Святого, і ми цей храм, своє тіло, свою душу руйнуємо різними гріхами, то хіба ми можемо сподіватися на щось краще в цьому світі? Ми мусимо просити в Бога помочі, щоби Він дав нам сили не руйнувати нашої душі, не руйнувати нашого тіла ні алкоголем, ні розпустою, ні наркоманією, ні чимось іншим, а будувати наше тіло Божою Любов’ю, прощенням наших провин і прощенням тим, хто нам щось завинив. Щоб ми вчилися прощати іншим людям і вміли простити самим собі. Щоби ми вміли жити з Богом кожного дня. Про це молімося на цій Службі Божій, щоби ми були достойними називатися храмом Духа Святого, щоби ми пам’ятали, що в наших серцях перебуває постійно Пресвята Трійця – Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий, і щоби ми жили з Ними постійно аж до останнього віддиху навіки вічні. Амінь.