Дорогі брати і сестри у Христі! Маємо сьогодні другий день Великодніх свят, і саме цього дня хочеться трошки повернутися в історію Спасіння. Може, не всі знають, що означає слово “Пасха”. Бо Пасха – це не є хліб, який ви спекли і принесли на освячення. “Пасха” з єврейської мови означає “перехід”, “визволення”. Може, хтось із вас чув або читав історію зі Святого Письма, може хтось знає такого пророка, як Мойсей, хтось за нього десь щось чув. І якраз Пасха пов’язана з тим великим пророком. Саме Мойсей, коли почув покликання від Бога, коли побачив неопалиму купину – той кущ, який горів і  не згоряв, саме він почув голос Бога: “Іди і виведи мій народ, моїх дітей з неволі єгипетської”. Коли завдяки Мойсеєві Господь посилав тих десять кар на Єгипет, про які ми знаємо зі Старого Завіту, Мойсей  зібрав увечері увесь ізраїльський народ і сказав помазати одвірки кров’ю ягнят, щоби ангел смерті не вбив їхніх первородних. Тому Мойсей є причиною назви слова “Пасха”, “Песах” – перехід. Мойсей вів ізраїльський народ з єгипетської неволі через пустиню, через Червоне море, коли море розступилося і дорога посередині моря стала сухою, а фараонові колісниці всі потопились, коли стали на другому березі моря, тоді Мойсей сказав: “Оцей день є для нас Пасхою, він є для нас визволенням, спасінням Бога нашого з рук наших гнобителів, і цей день ми і весь наш народ будемо святкувати, допоки не минеться земля. Тому завжди Пасха є радісним днем.

Пізніше Христос прийшов і Він у день перед Єврейською Пасхою був розп'ятий і похований у землі. В день, коли євреї святкували Пасху, Господь лежав у гробі. І коли закінчилося це святкування Пасхи, рано-вранці Христос воскрес. І як Мойсей вивів народ з неволі єгипетської, так Христос спробував вивести народ, який повірує у Нього, з неволі гріха. Я не помилився, коли сказав, що спробував. Тому що Христос пробує, а чи Йому вдасться кожного з нас витягти з неволі гріха, залежить лише від нас із вами.

Важкий був час посту для тих, хто постив, але він був святий. Бо християни, свідомі християни, пробували щось змінити у своєму житті, старалися зробити своє життя кращим, старалися зробити той перехід від грішного життя до життя у святості, до життя у праведності, без гніву, без лукавства, без подружньої зради, без п’янства, без розпусти. Так старалися християни прожити Великий піст. Однак християни забули одну велику істину: не той, хто почав добре, осягає спасіння, а той, хто добре закінчив. І якщо кінець посту – Христове Воскресіння християнин зустріне у п’янці, у гніві, в розпусті, в прокльонах, у бійці, то куди перехід християнин держить – чи до кращого життя з Богом, чи ще до гіршого? На жаль, живучи в цьому світі і маючи різні роки свого життя – від року до сотні років, ми так і не навчимося святкувати добре Пасху. Бо Пасха для християнина – це перехід від грішного життя, покинення гріха, дороги неправди, до кращого життя, до любові, прощення і милосердя.

Так гарно співаємо цілий Світлий тиждень на утрені  і на вечірні: “Пасха красна, Пасха Господня, одні одних обнімімо і скажімо: браття і тим, що ненавидять нас простім все з Воскресінням”. А Пасха красна і Пасха Господня, на жаль, є в нас лише для того, щоб ми одні одних відвідали, принесли мальоване яйце і шоколадку дитині, а самі сіли за стіл і зробили перехід не до святості, а до п’янства і гріха.

Тому сьогоднішнього дня, коли святкуємо другий день Христового Воскресіння, я вас щиро прошу: спробуймо всі разом переживати цю Пасху як перехід від грішного життя до святості, до життя Божих дітей. Спробуймо провести цей час справді гарно.

Я вас дуже прошу, давайте будемо християнами. Весь час цього сорокаденного Посту,  молитви і цих всіх сповідей і Святого Причастя, які ми приймали, може бути потоптаним заради тої одної хвилини за столом? Чи не цінне? Ми є ніби люди. Ми є ніби не тварини…

У переході Мойсея через Червоне море і через пустиню є така історія, що коли Мойсей перебував сорок днів і сорок ночей на горі Синай і отримував від Господа десять Заповідей Божих, у той час люди, які бачили кари на Єгипет, люди, які пустилися іти пішки по дні моря, і їм це не зашкодило, люди, яких супроводжував вогненний стовп удень і вночі, і стояв між ними і фараоновим військом, щоб їх єгиптяни не знищили, ті люди, які одного дня прославляли Бога, а другого, коли Мойсей пішов на гору, ті взяли все золото і виліпили собі золотого бика і йому почали поклонятися. І біля ніг того бика почали різати дітей своїх, приносити їх у жертву. Ніби Бога собі придумали другого, а Того, що їх вивів з неволі вже їм не треба було. Однак коли прийшов Мойсей і те все побачив, кинув ті кам’яні таблиці з десятьма Божими Заповідями і вони розпалися на пісок, тоді відкрилася земля і поглинула тих, що поклонялися ідолу, які відкинули свою віру, і хоч бачили стільки чудес, і все ж таки зрадили Бога. Через той гріх пізніше сорок років ті люди мусили блудити по пустині, хоч пустиня невелика. Сорок років мусили ходити, аби вимерли всі ті, що покланялися тому бовванові.

Не так би мало бути з нами, дорогі брати і сестри у Христі. Якщо ми є християнами, то ми повинні завжди покланятися Христові в дусі і правді. А не за столом Його забувати і вже поклонятися зеленому бикові, зеленому змієві замість Бога.

Тому нехай воскреслий Христос прийде до наших сердець, наповнить нас радістю воскресіння і зробить нас добрими Божими дітьми, щоби хоч один день із днів Христового Воскресіння ми прожили достойно, як християни. Бо я впевнений, що мало є тут таких між нами, хто може сказати, що він справді по-християнськи переживає Христове Воскресіння. Усі ми думаємо, що Христове Воскресіння, Великдень є лише на те, аби лише наїстися і напитися після Великого Посту. Великдень не є для того. Звичайно, Великдень є для того, аби ми раділи, аби ми могли і поїсти, аби ми могли щось трохи і випити, але також і для того, аби ми мали голову на плечах і серце християнина у своїх грудях. Амінь.