Сьогодні слухаємо Святе Євангеліє про віру, коли батько приходить до Ісуса і каже: “Оздорови мого сина, бо твої учні не змогли”. Ісус відповідає: “Все можливе тому, хто вірує”. І тоді батько крізь сльози: “Вірю, Господи, поможи моєму невірству”.

У нашому житті, дорогі брати і сестри у Христі, маємо всього вдосталь. Є і що їсти, є і що пити, маємо у що одягнутися, маємо де жити, маємо дітей, які може часто нас і не поважають, маємо батьків, може деякі з них вже відійшли до вічності, маємо родичів, знайомих – все маємо. І найбільше серед того всього, що ми маємо, нам бракує щирої християнської віри. Бо бути християнином не означає рано і увечері помолитися чи при зустрічі одне з одним сказати “Слава Ісусу Христу”, хоч і це вже забуваємо, бо більше кажемо “Здрасті” або “Прівет”. Бути християнином означає вірити і жити тим Євангелієм, яке кожної неділі читається на Службі Божій, жити тою наукою, яку Христос хоче нам подати. Бути християнином означає старатися боротися з собою, щоб уникати тих усіх спокус і гріхів у нашому житті. Бо одним із гріхів є так званий чужий гріх, коли людина мовчить на гріх, дозволяє робити гріх або змиряється з гріхом, і який дуже часто ми робимо. Ми можемо в компанії друзів, сусідок чи ще когось там осудити гріх, який роблять наші знайомі, ми можемо той гріх обговорювати, обсуждати, але боротися з ним ми не вміємо. І тому в нашому житті є дуже багато всього злого, що може лише бути. Бо крім тих усіх благ, які я перерахував, маємо і багато недуг, і багато немочей, і якісь нещасні випадки у нашому житті – все маємо тільки тому, що не вміємо боротися з гріхом, тільки тому, що наша віра є слабкою. Як нам бракує тої віри, яку виявив нині батько того біснуватого юнака. Каже Ісус: “Та ж ти не віруєш, як Я можу тобі допомогти?”. А  він крізь сльози: “Я , Господи, хочу вірити, але якщо моя віра слабка, Ти поможи моєму невірству, покріпи, дай мені сили повірити в те, що Ти можеш оздоровити мого сина”. І тоді Господь на те слово, на те, що людина призналася, що дійсно хоч і має віру в Бога, проте недосконалу і потребує Божої помочі, на те слово Христос оздоровляє його сина.

Найкращою молитвою цей батько сьогодні помолився до нашого Спасителя. Бо ми дуже часто б’ємо себе груди, ми віримо, ми молимося, ми зберігаємо пости, ми стараємося ще щось там – ніякого важкого гріха не мати на душі…, а де є наше смирення? Щоби не казати, що я ніякого важкого гріха не зробив, а говорити: “Господи, прости мені всі мої гріхи, які я зробив перед Тобою. Бо апостол Яків каже, що немає перед Господом важких або легких гріхів. Хто в найменшому провинився, хто зробив найменший гріх, той робиться переступником цілого Закону, який каже: “Не кради, не суди, не дивися пожадливо не жінку брата твого, не вбивай, не обмовляй…”. Це все один Божий Закон, і якщо ми когось осудили, то ми стаємо переступниками Божого Закону, і не можемо казати, що ми нічого поганого в житті не зробили. Ми порушили Божий Закон. Ми порушили Боже Заповідь.

Тому сьогодні молімося, щоби Господь дав нам відвагу відновлювати у нашому житті християнське життя, щоби ми справді навчилися прославляти нашого Спасителя, Який іде на страждання і Який говорить сьогодні: “Після смерті по трьох днях воскресну”. Щоб ми навчилися визнавати Його всюди нашим християнським життям, кожною хвилиною, нашою працею, нашими розмовами, нашою поведінкою. Щоби в нашому житті якнайменше було зневаги Божих Заповідей, а якнайбільше було прохання: “Господи, покріпи мою віру, щоб я справді був достойним носити ім'я Християнина. Амінь.