Якраз маємо зараз час, в якому в особливіший спосіб, окрім першої п’ятниці, на протязі цілого  Великого посту згадуємо божественну Любов нашого Спасителя до нас грішних. Сьогодні слухаємо  суд над нашим Ісусом, який чинили над Ним старші ізраїльського народу первосвященики, книжники, фарисеї разом з Пилатом. І коли Ісуса звинувачували, пише св. Апостол Матей, Ісус мовчав. Він не відповідав нічого. Коли запитав Його Пилат, «Чи Ти Цар Ізраїля?», Ісус відповів «Так, ти кажеш, що це Я, бо це і є Я», а на інші закиди Він нічого не говорив, хоч Його звинувачували у різних злочинах, у різних гріхах,  казали, що Він бунтує народ… Ісус міг в одну хвилину одним лише словом зі Своїх уст перемогти тих усіх, хто Його звинувачував, однак Він мовчить. Мовчить, бо Він знає, що йде сповнити Волю Небесного Отця, щоби нам дати прощення наших гріхів, дати можливість освятити себе тут на землі,  осягнути Небесне Царство. До страждань, смерті та воскресіння Ісуса всі, хто жив до Його приходу на  цей світ перебували після своєї смерті в так званому шеолі, про який неодноразово згадується в Старому Заповіті у псалмах та інших пророків. Це місце, де люди перебували, може їм там і добре було, і спокійно, але вони були на трохи позбавлені присутності у Небесному Царстві, бути близько Небесного Отця. Як Ісус розповідає в одній із своїх притч, у той час усі перебували на так званому лоні Авраама, у тому місці, де перебував Авраам і усі пророки, і тільки Спаситель у хвилину, коли віддав Свого Духа в руки Небесного Отця на хресті, звільнив їх із шеолу і перевів до Небесного Царства завдяки Своїй любові на хресті, бо як розповідає нам традиція християнства і навчання Отців Церкви, ті три дні, у які Христос був померлим, Він спустився до аду, до шеолу, щоб звідти вивести усіх, хто там перебував, аби удостоїтися життя з Богом. Отже, Ісус іде на добровільну смерть, Він спускається до шеолу, щоб показати нам, наскільки великою, божественною і незбагненною для нас є Його Любов.

Дивлячись в ці хвилини на Спасителя, який стоїть перед Пилатом і мовчить, не оправдує Себе, ми, вже знаючи історію, знаємо, чому це так було. Однак нам дуже важко самим робити  в нашому житті, бо коли нас у чомусь звинувачують, ми зразу знаходимо собі слова оправдання. Однак, коли інших звинувачуємо, не думаємо, що, можливо, людина, про яку говоримо, осуджуємо і яку очорнюємо, настільки винна у тих всіх гріхах і злочинах, про які ми говоримо, наскільки був винен Ісус у тому всьому, що Йому прирікали. Тому мусимо вчитися від нашого Спасителя перш за все покори і навчання. Якраз цей Великий піст є нам нагодою, можливістю для того, щоб ми себе виправляли. Щоб ми робили такі: вправи, якнайменше говорити, особливо непотрібних речей. А ще якнайменше говорити того, що призводить до гріха, до злоби і ненависті. Цей час є благословенним. Його нам дав Господь, щоб у ньому навчити нас любові до Нього, до наших ближніх, бо Христос перебуває у душі кожного з нас, і коли осуджуються люди, то мимоволі звинувачуємо Христа, що це Він зробив, бо Він допустив, що та людина згрішила. Однак завжди, коли будемо пробувати за когось щось говорити, пригадуймо собі слова апостола Павла, який каже: «Ти хто таки, що чужого слугу судиш. Він панів. Він стоїть або падає. Якщо він згрішив, то згрішив перед Господом, а тобі що до того? Ти зберігай Заповіді Божі».

В однім із таких послань, які Ісус дав тут у Джублику, була така дуже повчальна подія, яка мені запам’яталася дуже добре. Хоч вже минуло два роки, коли вийшла книжка «Від Зарваниці до Гарабандалу». Там також описані події в Джублику, і написано неправду, і я тоді запитав у Богородиці через візіонерку, чи треба оправдання написати, що Мати Божа такого не казала, чи що такого не відбувалося в Джублику? На те Богородиця відповіла: «Не треба ніколи оправдовуватися. Треба служити Богові щиро. А Бог знає все, що відбувається». Отже тим повчанням нашої Матері і нашого Спасителя сьогоднішнього дня спробуймо проводити і цей вечір, і наступні дні Великого посту. Вчімося більше мовчати, ніж говорити. Бо розмови, кажуть святі,  - це є срібло, а мовчання – золото. Коли людина мовчить, менше грішить, ніж тоді, коли говорить. Амінь.