Дорогі брати і сестри у Христі, сьогодні слухаємо послання Апостола Павла про те, наскільки є важливою віра у нашому житті. Так само сьогоднішнє Євангеліє розповідає про віру, про зустріч Христа з Пилипом, який без жодного сумніву на поклик Христа залишає все і йде за Ним, і веде своїх друзів. Слухаємо про віру Натанаїла, який сидів під деревом, розважаючи напевно над тим, що скоро має прийти Месія і яка буде його роль у приході Спасителя. І коли Ісус відкриває йому його думки, він каже: «Учителю, це Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїля».

У Великому Пості, дорогі брати і сестри у Христі, найважливіше, що людина повинна осягнути - не так відмовитися від їжі і напоїв, як осягнення щирої віри у своєму серці. Бо сам від себе піст не має ніякої користі, це просто голодування. Але якщо піст є наповнений Божою силою, любов’ю до Творця, нашою вірою, і ми віримо, що цей піст приносить духовну користь як нам, так і нашим ближнім, отоді він набирає силу. Можна взагалі нічого не їсти, і не мати з того користі ніякої. От бачимо, що останнім часом голодують люди,  і на них ніхто уваги не звертає. Хіба що покажуть по телебаченні, а бідні як голодували, так і голодують. Тратять сили, а не можуть піднятися з ліжка, а уваги ніхто не звертає, хіба що журналісти. Для християнина це є неправильно. Коли християнин відважується собі в чомусь відмовити, чи то в приємності якихось смачних наїдків, чи то напоїв, чи то в якійсь іншій речі, то він це робить з якоюсь вищою метою, щоби таким чином стати ближчим до свого Творця. Як каже Авва Доротей: «Піст є призначений для того, щоб ми себе освятили і наповнили своє життя молитвою, щоб ми справді стали достойними слів Христових, який каже: Я і Отець прийдемо до того, хто виконує волю Божу, і поселимося в ньому, і закладемо в ньому житло».  Тому усе це ми робімо на протязі наступних 40-ка днів. Це ми робимо тільки через одну причину, - через те, що ми віримо , що наш Спаситель Христос іде на добровільні страждання для нас, Він через нас хоче  прийняти розп’яття і смерть, задля того, щоб наші гріхи перекреслити, знищити, щоби наше зло пропало. І з любові до нас Він помре на хресті і воскресне. От якщо ми віримо в цю істину, тоді і ми будемо старатися з любові до Христа відмовитися від  усього, померти всього світу на тих кілька днів нашого життя, щоби очистити свої душі від гріха, і щоби разом  із Христом воскреснути у Великодній день, у день Воскресіння нашого Спасителя. У ці дні ми повинні помирати для поганих слів, для поганих думок, для грішних учинків, для обманства і п’янства, для розпусти і всього іншого. Ми повинні померти для гріха, щоби жити з Христом.

Одним словом,  ця невеличка, 10-та частина року, нам дана Богом, нашою Церквою для того, щоби бодай 10-ту частину свого життя посвятити виключно Богові. Тому мене, як священика, дуже разить особливо у Великому пості те, що християни можуть жити нечесно, обманом, п’янством, сварками у своїх християнських сім’ях. Якщо ти християнин, то особливо у Великому пості  маєш пробувати, старатися докладати всіх зусиль, щоб із твоїх уст жодне погане слово не вийшло, щоб твоє серце не затьмарилось жодною капелькою гніву чи ненависті. У Великому пості маєш старатися, щоби всяке зло із твого дому відійшло. Щоби справді був християнином, так як слухаєш це Євангеліє.

Тож молімося, щоби за молитвами нашої Пречистої Богородиці і Її Обручника Йосифа Господь наповнив наші серця і наші душі такою вірою, щоб ми справді змінили щось в собі сьогодні, завтра і кожного дня аж до Воскресіння. Щоб стали новими, не такими, як були, а більш святими, більше свідомими і кращими, щирішими як перед Богом, так і перед людьми, а особливо перед самим собою. Амінь.