Завжди, спокон віків існувала така традиція .що людина носила те ім’я, яке відображало її сутність і природу. Особливо то було відображення в різних індійських племенах, що вони називалися так, у чому найбільше відзначалися.

 І ось ім’я християнин. Тим сьогоднішнім одкровенням – посланням до Церков одночасно мені пригадуються слова Ісуса Христа, які були сказані на цьому місці приблизно 2-2,5 роки тому: «Діти, маю до вас жаль, тому що ви називаєте себе християнами, а живете гірше від безбожників…». Це є найбільша трагедія нашого життя, що ми кажемо, що ми називаємо себе християнами, робимо на собі знак Господнього Хреста, відважуємось сказати молитву «Отче наш» і одночасно зневажаємо Бога своїми гріхами, які, між іншим, приводять до погодження Божою любов’ю, до зневаги Сина Божого. Тому сьогоднішнього дня на другий тиждень Великого Посту дуже би добре, щоби кожен із нас задумався на хвилину над моїм життям, що для мене означає ім’я Християнин, чи я його ношу як прикрасу, чи я до церкви ходжу по традиції,  чи по звичці, чи справді це ім’я у моєму серці живе? Чи справді я, носячи ім'я Християнина, зберігаю Христові заповіді і в першу чергу збираю собі скарби не на землі, а на небі, чи справді я християнин і можу сказати, що я наслідую Ісуса Христа у своєму житті? Ці питання є дуже болючими для кожного із нас, бо нема такого свідомого християнина, свідомої людини, яка би сказала, що повністю Заповіді Христові зберігає… однак є дуже важливим, щоб ім’я Боже у нас не померло, щоб воно у нас жило, щоб нагадувало нам, як ми повинні жити, що повинні робити, що робити, щоби бути достойними цього імені, що ми повинні робити, щоб друга частина сьогоднішнього одкровення відносилася саме до нас, в якій Син Божий каже: « однак є між тобою люди, які справді достойно носять це ім’я і живуть ним, і вони при другому приході Сина Чоловічого будуть одягнені у білі одежі і разом із Ним царюватимуть». Дай Боже, щоб друга частина сьогоднішнього послання стосувалась саме нас із вами. І моліться на сьогоднішній Службі Божій, щоб за посередництвом Марії і св. Йосифа Господь допоміг нам жити так, щоби ім'я «християнин» було для нас найбільшою нагородою в цьому світі, щоб ми ним гордилися, щоб ми жили цим іменем, щоб ми справді були достойними Божими дітьми тут на землі,  і справді жили, не існували, як тварина, якій треба лише їсти і спати, але жили іменем Христовим, щоб воно зігрівало наші душі і серця, і щоб справді ми могли казати, що добрий є Господь, бо Його любов я відчув чи відчула у своєму серці. Амінь.