Слава Ісусу Христу нашому Спасителю!

Дорогі брати і сестри у Христі! Дуже багато часу має пройти, поки ми навчимося елементарних правил поведінки під час молитви. Вже навіть закриваємо на колодку джерело на Службу Божу, проте спокою в нас немає. А так хочеться, щоб коли  приходите сюди, ви тут знаходили Боже Царство для своїх душ та сердець, щоб тут знаходили потіху, підтримку, розраду, щоб тут могли отримувати надзвичайні дари. Пише сьогодні святий апостол Павло, що він дуже хоче, щоби люди, яким він проповідує Царство Боже, не були позбавлені дарів Божого Царства. Я би так хотів, щоби ви, які приходите на це місце чи в перший раз, чи в десятий, чи в сотий, не були позбавлені дарів, які приносить Боже Царство для наших сердець, для наших душ, щоб не перетворювалися на свиней, коли топчемо святі дари, які Господь нам приносить. І щоб ми не були подібними до тих людей, які бачили чудо оздоровлення двох біснуватих, прийшли і кажуть: «Ми Тебе не хочемо знати, ми Тебе боїмося». Дуже хочеться, щоб ми не боялися приступити до нашого Спасителя, не забували за Нього. Щоб ми пам’ятали, коли приходимо на молитву, де б не було, не боялися принести щось в жертву. Чи то в Джублику, чи вдома, чи в церкві, чи в іншому місці - щоби ми пам’ятали, що ми прийшли на розмову з нашим Спасителем, що ми прийшли поспілкуватися з Пречистою Дівою Марією, що ми прийшли просити підтримки у своє життя від нашого Ангела-Хоронителя чи свого покровителя, якого ім’я ми носимо, чи від інших святих. Адже ми в цьому світі не можемо бути подібними до тих осіб, які тільки їдять, використовують цей хліб, і ні про що більше не думають і не дбають. Ми не є просто земні істоти, ми є духовно-тілесні істоти: в першу чергу духовно, а потім тілесно, а не навпаки. Я тіло маю перемагати, всі свої злі прагнення та бажання, та думкою звертатися до Бога,  щоб бути з Ним разом. Тому кожна Служба Божа -  це не  просто ще один збір на молитву, щоби прийти і постояти чи поспівати, це ще одна нагода поспілкуватися із своїм Творцем, зі своєю Небесною Матір’ю. І поспілкуватися так, щоби відчути в серці, що Вони нас почули, вислухали та нам допоможуть. Бо одне є говорити, а зовсім інше - вірити в серці. Пише святий апостол Павло в сьогоднішньому посланні, що віра в серці дає нам оправдання. Коли ми молимося, віримо і визнаємо свою віру устами, тоді ми можемо осягнути спасіння. Ми говоримо, що вміємо, намагаємося згідно своєї віри поводитися, поступати. Ми повинні завжди бути з’єднаними з нашим Творцем, щоби ніколи нас не спіткала доля тих двох, людей про яких ми чули з Євангелія. Бо хто не з Богом - той проти Нього, і «Хто не будує, не працює з Творцем  - той розсипає», - казав Ісус Христос. Хто своє життя не проводить з нашим Спасителем, з нашою Небесною Матір’ю, той його просто марнує і топче. А початок нашого духовного життя -  це є наша спільна молитва у спільноті, коли ми збираємося разом в неділі і свята на святкові Літургії. Там і починається наша віра. І чим більше побожних і святих людей разом молиться, тим ближче є до нас небо. Тому від нас і від мене залежить, наскільки близько на цій Службі Божі біля нас будуть Ісус Марія і святий Йосиф. Все залежить від нашої спільної молитви. Не від одного священика, від одного монаха чи двох монахинь, -  це від усіх нас залежить. Якщо ми є розсіяними, неуважними, то самі не молимося і других приводимо до гріха, -  тих, які прийшли на Службу Божу, щоби помолитися, порозмовляти з нашим Творцем, і нічого більше, крім Нього, на протязі однієї години не знати. Тому будьмо уважні! Пошануємо тих, хто прийшов сюди помолитися, і спробуймо самі молитися, щоб ніяке розсіяння не могло відвернути нас від нашого Творця, та щоб на цьому святому місці була Божа любов, Божа мудрість, Божа справедливість. Амінь. Слава Ісусу Христу нашому Спасителю!