А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.
На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.
Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!
Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!
А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже!
Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.
Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І їх поналивали вщерть.
І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І занесли.
Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого
та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...
Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.
Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернауму, і там перебули небагато днів.
А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус.
І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники.
І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи.
І сказав продавцям голубів: Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!
Тоді учні Його згадали, що написано: Ревність до дому Твого з'їдає Мене!
І обізвались юдеї й сказали Йому: Яке нам знамено покажеш, що Ти можеш робити таке?
Ісус відповів і промовив до них: Зруйнуйте цей храм, і за три дні Я поставлю його!
Відказали ж юдеї: Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три дні поставиш його?
А Він говорив про храм тіла Свого.
Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писання та в слово, що сказав був Ісус.
А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Ймення, побачивши чуда Його, що чинив.
Але Сам Ісус їм не звірявся, бо Сам знав усіх,
і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, бо знав Сам, що в людині було.
(Ів 2:1-25)