Дорогі друзі!
Великий піст, час, коли всі люди християнської віри глибоко проймаються нелюдськими муками Ісуса Христа за найтяжчі гріхи людства, відбувають Хресну дорогу, яка має 14 стацій – місць, з котрими пов’язані знаменні події того кривавого шляху.
І саме зараз я хочу запропонувати вам долучитися до дуже важливої, хоч і тяжкої теми – Хресна дорога ненароджених дітей. Молодіжною релігійною організацією «Діти Джублика» (Джублик – місце появи Пресвятої Родини на Закарпатті у серпні 2002 року двом місцевим дівчаткам, [url=http://www.djublyk.at.ua/index/0-13)] (див сторінку на сайті Джублика[/url] готується благодійний тур «Не вбивай мене, мамо!» або «Щоденник ненародженої дитини».
Запрошуємо прийняти разом із нами участь у русі проти здійснення абортів, до яких тим чи іншим чином, свідомо і несвідомо, але спричинилося і спричиняється щодня величезна кількість людей, не підозрюючи що це є най ганебніший і найстрашніший гріх, узаконений нашою і багатьма іншими державами світу. Чи не єдино можливим шляхом до його спокутування є бодай одне спасенне життя наступної жертви людського гріхопадіння, до якого спонукає ворог людини.»
Всіх, хто не байдужий до даної теми, просимо долучатися, висловлювати свою думку. Можливо, у вашому доробку теж є цікаві матеріали, що могли б бути з вашого дозволу та з посиланням на автора використані під час акції. Якщо таким чином ми з вами врятуємо бодай одне маленьке життя – ми зробимо велику справу в ім’я Ісуса Христа, що взяв на себе і наші з вами гріхи. У цій рубриці «Хресна дорога ненародженої дитини» мною використано прозові рядки книги «Хресна дорога абортованих дітей» видавництва «Нова зоря» (Івано-Франківськ, 2008 р) та мої власні авторські вірші.
Щиро, уклінно, Ваша Валентина Попелюшка
ВСТУП
«Призначено людині раз народитися і раз померти. Я ще не народився, а вже зазнав смерті. Різні є хресні дороги, над якими роздумують люди, бо вони з’єднані з Тобою, Христе, знаходять роздуми для свого земного життя, яке через випробовування веде їх до смерті. Зі мною, з мільйонами мені подібних, через нашу спільну долю все інакше. Наше життя закінчилося там, де й почалося – в лоні матері. Христе! Передвічний Сину Отця, будь зі мною на моїй Хресній дорозі, хоч такій короткій, але страшній, і навчи пробачати тим найріднішим – моїм батькам.»
Життя – дорогоцінний Божий дар,
Лиш Він дає – лиш Він забрати може.
Та люди нехтують тим даром, що Ти дав,
За те прости їх і помилуй, Боже.
Ти розпочав колись свій Хресний шлях,
Взяв всіх людей гріхи собі на плечі
І той найтяжчий гріх у всіх віках –
Убивство в лоні матері малечі.
Ісусе! Передвічний Син Отця!
Ти ненароджених на Хресній їх дорозі
Не залишай! Будь з ними до кінця!
Самі пройти той жах вони не взмозі.
Від них відрікся цілий білий світ,
Їх рідні матері й батьки вбивають.
Не жити їм щасливих довгих літ,
Про порятунок душі їх волають.
Пречиста Діво! В свій небесний рай
Прийми хоч Ти скалічених цих діток!
І заповідь святу «Не убивай!»
Нагадуй повсякчас усьому світу.
Продовження теми Хресна дорога ненародженої дитини,
які постараюся подавати щодня протягом Великого посту, читайте у наступних 14 стаціях. Запрошуємо також до цієї ж теми на одноіменній сторінці сайту Джублика,
а також на сторінку автора віршів, що на сайті поетичного клубу України
більше у спойлері:
На даний час - тестове виставлення. Прошу вибачити за тимчасові незручності.
Будемо вдячні за побажання та зауваження що до оформлення.