Наше життя можемо прирівняти до дороги, що тягнеться в незнану
далечінь. Ми хоч не знаємо, що буде там в далені, але крок за кроком
йдемо вперед. Віра у краще нас заохочує зробити крок на зустріч
незнаному. Деколи ми просто закриваємо від втоми очі і нас тепер вже
несе течія життя.
Вистачає нам відпочити, набратися сил і мужності, і ми тоді відчуваємо
твердь під ногами. Тепер ми твердо стоїмо на шляху життя. Йдемо далі.
Деколи наше життя зупиняється від незнаної втоми. Ми це відчуваємо, бо
сама наша душа говорить, що у твоєму житті щось не так, як має бути,
щось тяготить, чомусь не відбуваються зміни. А чому не відбуваються
зміни?
Однією із причин душевної втоми є "непрощення”. Хто не прощає, той або
зупинився на своєму життєвому шляху, або сунеться із великим трудом.
Чому так? А хіба можна зустріти своє майбутнє, коли живемо минулим. Хіба
можна жити новим, коли думаємо про старе? Хіба можна почати щось інше,
коли не завершено одну із ситуацій в житті?
Затримав борг!
Ми не даремно кажемо у таких випадках: тримати зло! А
зло важить багато. Тому той, хто тримає, той не може вже легко крок
зробити, бо тягар не дає. Думка не важить багато, але є справжнім
тягарем, коли нас переслідує, не дає спокою, коли навіює неспокій і
поганий настрій. Дехто каже: гірше від безнадійної думки немає нічого.
І справді, коли ми живемо надією, щоб нам повернули те, що вже повернути
неможливо, то чи це не самообман? Ми хочемо, щоб нам хтось повернув
втрачені дні життя? Чекаємо і що далі? Ми просто втрачаємо теперішні дні
спокою і миру душевного.
Є деякі озлоблені, котрі в собі зробили цілий банк "Не прощення”. Їх
тільки торкни і вони тобі пригадають всі борги: твої та інших... От
дивишся на таких людей і у цьому "багатстві” бачиш справжню бідноту.
Коли прийде час кризи, (щось подібно до економічної), то все буде
рушитись. Може тоді прийде думка, щоб не збирати скарбів, що псують і не
збагачують, обтяжують і не полегшують, більше приносять смуток ніж
радість?
Потрібно залишити цей тягар і зробити дарунок
Як саме? Тут можна дати багато порад, але «Легко говорити, а важко виконати» – саме так дехто може дорікнути.
Ось, саме це і потрібно взяти до уваги: НЕ ГОВОРИТИ.
Так і є - про прощення не говорять. Потрібно зробити і кінець! Тут все
просто. Потрібно відпустити борг і залишити людину вільною. Подарувати
свободу і незалежність найперше у твоїх думках. Сказати собі відверто:
мені вже ніхто нічого не винен, я його відпускаю. Зробити дарунок.
Ти любиш робити дарунки?
Одна із причин прощення може бути: зробити приємність людині і побачити
її щасливі очі. Саме це має залікувати твою душевну рану. Радість від
прощення – це чудовий лік.
Коли ти залишиш тягар, то отримаєш полегшення
Тягар потрібно поставити та йти далі, а не стояти біля нього і думати
про нього. Потрібно не повертатися у своїх думках до вчинку, що викликав
гнів. Не пригадуй. Не відновлюй у своїй пам’яті. Не роздумуй довго над
тим, що сталось.
Звичайно – це нелегко. Думки і все решта немов само лізе в голову.
Думки наші очищуються молитвою.
Найкраще молитися за людину, котра викликала у нас гнів. Молитва має
цілющу силу. Вона повертає благословення людині. Ласка Божа
сходить зціляє серце кожної людини, яка згадана у молитві. Саме тому,
потрібно на молитві поминати по-іменно тих людей, на кого тримаємо зло, і
той, хто тримає зло на нас.
Хто не може прости якійсь людині, нехай спочатку простить на молитві.
Нехай на молитві, навіть в голос, скаже: я тобі прощаю. Так відновиться
міст добрих відносин між людьми. У такій духовній єдності Бог єднає
винуватців, і в один день буде торжество примирення.
Та все ж залишається: Найперше хотіти! і далі робити все для того, щоб простити. Ось тому маємо запитати себе: Що роблю для зближення цього торжества примирення?
Почни з молитви:
Можеш написати список людей, за яких будеш молитися і просити про дар
прощення для них. Можеш написати також своє ім’я…. не завжди прощаємо
самим собі
- = - = - = - = - = - = - = - = - = - = -
Якщо тобі важко простити, то
залиши у відгуках прохання за тебе. Нехай кожний, хто прочитає цей
текст, помолиться за тебе і за тих, хто завинив тобі...
|