1)                 Незадовго до Свого публічного виступу Христос іде в пустелю. Там молитвою і постом приготувався до Своєї публічної діяльності. Прийнявши опісля Хрещення з рук святого Йоана Христителя, починає навчати народ. Це не звичайний син теслі з Назарету, а Богочоловік, котрий голосить Божу науку. За цією наукою ідуть апостоли, іде велике число людей. А Марія, сестра Марти, першою приймає цю величну Божу науку в своєму серці. Коли Ісус називає щасливими тих, хто слухає Його слово, то Марія з поміж усіх благ вибрала саме цю ласку, в покорі заховуючи її в своєму чистому серці. І ми будемо з нею блаженними, коли, йдучи за її прикладом будемо годувати свою душу молитвою і зберігати Боже Слово в нашому житті. Це Слово є всемогутнє, як читаємо в книзі Премудрості. Воно перемінює людей у Божих синів, просвічує розум, зігріває серце, відкриває Небо, навертає грішників, і звертає думку людини до Царства Небесного.

2)                 Христос хоче, щоб і людина частіше перебувала з Богом на самоті. Ісус не лякається привидів, які б Його заманювали, ні розмов, які б Його псували, ні істот, які б Його поборювали. Він на це не зважає і часто усамітнюється. Чому я, отже, не можу відкинути від себе принаду нечистих образів і шукаю все в них задоволення?

3)                 Христос учить мене усмиряти тіло постом. Чому Він 40 днів без кусника хліба і краплі води проживає з дикими звірятками і спить на голій землі? Тіло Його цілком підпорядковане духові, і Він у Своїй природі не може навіть згрішити. Яка різниця між невинним Христом і людиною народженою у гріху, схильною до гріха, а може й справді згрішившою, Він постить так строго впродовж 40 днів, а я навіть не дотримуюся постів Церкви або дотримуюся з меншою старанністю, ніж можу.

4)                 Христос учить мене часто молитися Своєю безнастанною молитвою. Але про що ж Йому треба молитися? Не про ласку, бо й так не може її втратити, не про науку, бо Він Сам мудрість Отця. А я так потребую ласки, бо так коротко молюся, на силу, і так неуважно.

Приклад:  В одній галицькій казармі відбулася така подія. Увечері, коли вже всі жовніри полягали спати, клячав перед своїм ліжком один воїн і молився. Якийсь його товариш кинув у нього шапкою, інший ухопив щітку і шпурнув її. Сміх, свист, кпини лунали звідусіль. Один навіть клякнув біля нього і кричав йому у вухо, щоби відірвати його від молитви. Але той, що молився, не реагував ні на що. Наступного вечора, всі очікували знову, що цей солдат буде молитися. І справді, він приклякнув до молитви, а жовніри підняли ще більший крик, ніж на передодні. Жовнір молився знову витривало. На наступний вечір прикляк до молитви знову, але крику було вже трохи менше. Четвертого і п'ятого вечора було ще тихіше. На шостий вечір сказав якийсь жовнір: «Це той вояк, який витримав у вогні». І з того часу стали всі його поважати. Так, так: «Всякий хто Мене визнаватиме перед людьми, визнаю і я його перед Отцем Моїм Небесним», - проповідував Ісус.

На згадку: Як зустрінете по дорозі образ Марії, помоліться Під Твою милість…

Жертва:  На честь Ісуса, що постив у пустині і славу Марії, усмиріть трохи своє тіло: не приймайте напоїв як покуту за те, що колись були нестримані.

Поклін:  Охорони уста мої, о Маріє!

Молитва:  О Пресвята Владичице наша Маріє! Чистото і славо родинного життя! Палато Духа Пресвятого! Відвідай усі українські родини і встанови Свій Престол глибокої віри і любові серед них. О! подай їм солодку потіху, веселість у Службі Богові, ревність Ангелів. Зміцни Своєю Ласкою всі подружжя, вчини їм милим це ярмо спільного житті. Благослови їх труди, щоб у вірі виховували своїх дітей. Зміцни їх у неустанній праці й боротьбі у цьому житті, збережи від усякої напасті. Допоможи, щоб під твоїм проводом дійшли до дочасного і вічного щастя. Амінь.

Богородице Діво…