1)                 Господь покликав людину до досконалості. Він прищепив у серці людини прагнення до добра, любов до правди. Цю ласку втратила людина внаслідок упадку в гріх первородний. Хоча опісля Боже Милосердя терпінням Ісуса очистило серце людини, проте воно численними гріхами віддаляє від свого серця цю ласку. Не лише тяжкий гріх, але навіть легкий заслоняє душевні очі людини та перешкоджає їй іти дорогою досконалості. Коли людина перебуває довго в такому стані, може зовсім втратити світло душі, як губить фізичний зір в'язень, що кілька років перебуває у підземній темниці. Тому навчає святий Павло коринтян (1,10,12): «То ж коли комусь здається, що він стоїть, нехай уважає, щоби не впав». Наші сили часом заслабкі, щоби подолати навіть малі схильності гріховні, тому молімо Пречисту Діву про допомогу, а Вона, напевно, вийде назустріч нашому устремлінню.

2)                 Часто чуємо: неважкий гріх – це мале лихо, із-за нього Бог не загнівається, або лиш дуже мало. Бог такий великий, Отець такий добрий, Суддя такий чесний, Спаситель такий милосердний, не загнівається, хіба що християнин у великому засліпленні і невдячності сильно образить Його.  Хочете, щоб цілий світ посипав вічно голову попелом? Та все ж таки гріх неважкий – це велике зло, бо він ображає Бога.

3)                 А відтак грішите без упину, безрозсудно, вперто, а розуміти, що ця брехня, цей непослух є гріхом неважким і сильно бажати чинити його, це те саме, що думати: мені подобається більше незначне задоволення, ніж прикра образа Бога. А так засмучувати Його невпинно, не слухати на кожному кроці при марній нагоді, без найменшого усвідомлення, без поправи – яка велика прикрість для Серця доброго Отця! Яка недбалість, яка зневага від невдячного сина! Чините так, наче б з Богом не мали ніяких стосунків.

4)                 Проте, коли так далі будете поводитися, скоріше чи пізніше попадете в гріх смертельний. Як довго, думаєте, схоче Бог жити з душею, що Його вічно засмучує? А відтак, чи не звертаєте уваги на те, що ваші сили все більше слабшають, уже так дуже не лякає смерть, ні пекло, а Бог усе далі відступає від вас? Часто перебуваєте на межі смертельного гріха і самі не знаєте, чи ви її переступили? Хто знає, чи вже не раз ви так зробили! Хочете спастися, однак біжите на берег прірви?

Приклад:  Одного разу слухав святий Євсевій духовне читання. Сидів біля вікна, звідки простягався вид на поле. Несвідомо підніс очі і глянув крізь вікно на працюючих на ниві селян. Це відірвало на хвилину його увагу від слухання. Як тільки зауважив і пізнав свою помилку, не гаючись, наклав на себе тяжку і довгу покуту, хоча упадок був легкий і невинний. Заклав собі на шию залізний обруч, а до нього прив'язав важке залізо і так стояв з похиленою головою і очима, втупленими в землю. Ось як боялися святі навіть легкого гріха!

На згадку: Віддайте бідному старцю частину вашого обіду або вечері.

Жертва:  Бережіть з любові до Марії з більшою старанністю ваші почуття, особливо очі і язик, бо вони часто бувають нагодою неважких провин.

Поклін:  О, Премилостива Влачичице! Визволи мене від гріховності моєї.

Молитва:  Обручнице Божественної Любові, Маріє! Ти, що єси нашою Заступницею, нашою Ненькою, виєднай нам у Бога через заслуги Твого Сина Ісуса вогонь святої Любові. Я, Пречиста Діво, бажаю лише ніжно любити свого доброго Бога. Так, Царице Моя, моя потіхо, моє життя, моя допомого, моя надіє, подай мені в житті цей великий дар і вчини, щоб я прийшов з Тобою до Раю, де полюблю досконалою любов'ю Твого і свого Бога. Амінь.

Богородице Діво…