1) Спасенне напоумлення подає нам премудрий Сирах: «Пам'ятай про останні речі, і ніколи не згрішиш». Людина, однак, відсуває цю правду від себе, коли віддається гріхові, бо не хоче думати про смерть. Пречиста Діва Марія спокійно, навіть з радістю, очікувала на смерть. Ніщо не в'язало Її зі світом. Умерла, а радше заснула з великої любові до Бога, з туги за Ісусом. Гаряче бажала злучитися зі Своїм Сином, так, як перед Благовіщенням просила приходу Месії. Й Ісус пам'ятав про Свою Матір, бо як говорить наше церковне передання, за три дні до блаженного Успіння повідомив Її про годину смерті. Ми, люди, боїмося смерті, бо допустили багато провин і гріхів у житті. Пречиста Діва була без пороку, тому не лякалася смерті. Вона пам'ятала, що через смерть одержить нагороду з рук Свого Сина.
22) Мушу, отже, вмерти: маю лишити родичів, приятелів, достатки, все, навіть це тіло. Моїм помешканням тут буде гріб з хробаками, а оселею там буде вічність. Добра або лиха, цього не знаю. Це свята правда, яка не потребує доказу. Бачу це щоднини власними очима. Умирають старі, умирають і молоді, умирають бідні, умирають багаті, умирають святі, умирають і грішники. Умерла Марія, умер Ісус, отже і я помру.
33) Але де? Як? У хаті, в церкві, на ліжку, на вулиці? Не знаю. Умру в гарячці, несподівано впаду? Не знаю. Але чи можу бодай знати, коли? Може через тридцять літ, через двадцять, може в цьому місяці, хто знає, чи не цієї ночі? Не знаю. Знає лише Господь. І Він мені сказав, що смерть прийде, наче той злодій, у ночі, коли найменше її очікують.
44) Однак я живу, наче б не мав ніколи вмерти. Ба, навіть не хочу ніколи і думати про смерть. Якщо я помру цієї хвилини, моя совість така нечиста, що може цього ж місяця пішов би я до пекла. Знаю це, боюся, а однак не шукаю ліку. Відкладаю з дня на день, з місяця на місяць, не розуміючи, що я наближаюся до смерті в гріхах. Однак, якщо помру в гріхах, то на кого можу нарікати?
Приклад: Про американця Франца Отвеля розповідають, що він сам себе поховав. Нечувана і неймовірна це подія! А сталася вона так. Молодим був Отвель, як оженився, а по шлюбі зразу ж задумав готуватися до смерті, щоб не спізнитися. Почав від домовини. Робив її кілька літ і гарно прикрасив різьбою, потім ще й гребінець вимурував собі і напис дав на камені, і місце вибрав, де мають покласти його домовину. Ще й інші похоронні знаряддя приготував. Натопив собі багато свічок з того лою, що йому зі страв залишався, пошив сам собі на смерть білу сорочку, написав жалібну промову, яку над його домовиною мав виголосити один із священиків, доручив банкові, щоби відразу по його смерті виплатив похоронному товариству погоджену суму за перенесення його тіла на цвинтар, опісля наповнив вином пляшки, щоб знайомі після похорону мали чим підкріпитися, призначив також кожному запрошеному місце, де мав сидіти за столом. І так займався всім цим цілих 11 років. Незабаром простудився і помер. Перед смертю розіслав ще запрошення, а родичі, що прийшли, застали все так приготоване, що ніхто нічим під час похорону не переймався. Ця дивна і цікава подія може бути для нас гарною наукою. Каже вона і нам заздалегідь думати про смерть, готуватися до неї.
На згадку: Допоможіть душі в Чистилищі, яка дуже почитала Марію, потрійним «Зі святими упокой…»
Жертва: Поцілуйте три рази землю і повторюйте собі: «Згадай, що єси порохом і невдовзі в порох обернешся».
Поклін: Радуйся, бо через Тебе вороги загинуть.
Молитва: Благословенна Заступнице наша, Маріє! Прибіжище грішників, Мати вмираючих, не опускай нас у хвилини смерті нашої. Випроси нам досконалий жаль, відпущення наших гріхів, часте Святе Причастя, достойне прийняття Єлеопомазання. Скріпи нас Своєю пристуністю, щоб ми могли безпечно встати перед престолом справедливого, але і милосердного Судді, Бога, і Спаса нашого. Амінь.
Богородице Діво…
|
