Книга
ІІІ Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ сімнадцятий:
У всякій журбі треба покладатися на Бога
Господь. Сину, дозволь мені робити з тобою, що хочу: я
знаю, чого тобі треба.
Ти думаєш, як людина: про багато речей судиш так, як радить тобі людське
почування.
Слуга. Господи, це правда, що Ти кажеш. Ти більше про
мене дбаєш, ніж я сам можу про себе подбати.
А дуже непевно стоїть той, що не покладається на Тебе у своїх клопотах.
Господи, роби зі мною, що забажаєш, щоб тільки моя воля щиро і міцно за
тебе трималася.
Бо тільки добрим може бути те, що Ти зі мною вдієш.
Коли хочеш, щоб я жив у темноті, то будь благословен; а коли хочеш, щоб
я жив у світлості, будь також благословенний.
Коли зволиш потішити мене, будь благословен; а коли схочеш пожурити мене,
то будь також завжди благословенний.
Господь. Сину, того маєш дотримуватися, коли хочеш жити
зі мною.
Маєш бути так охочим до терпіння, як до радості.
Так радо маєш бути злиденним і вбогим, як щасливим та багатим.
Слуга. Господи, радо терпітиму задля Тебе все, що захочеш
зіслати на мене.
З Твоєї руки хочу прийняти однаково і те, що добре, і те, що недобре; і
солодке, і гірке; і веселе, і сумне; і дякувати за все, що зі мною станеться.
Охорони тільки мене від усякого гріха, а я не злякаюсь ані смерті, ані
пекла.
Щоб тільки Ти мене не відкинув від Себе навіки і не викреслив з книги життя:
тоді хай будь-яке лихо спіткає мене, ніщо мені не зашкодить.
(Далі
буде)
| 
