Книга
ІІІ Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ шістнадцятий:
Як треба поводитися і молитися у кожній речі, якої бажаємо
Господь. У кожній справі так кажи, сину: «Господи, коли
така Твоя свята воля, хай воно так станеться.
Господи, коли воно вийде Тобі на честь, нехай воно станеться в ім`я Твоє.
Господи, коли бачиш, що воно для мене спасенне, і знаєш, що допоможе мені,
то дозволь мені вживати його на Твою славу.
Але коли знаєш, що воно зашкодить мені і ніскільки не прислужиться для
спасіння моєї душі, відверни від мене таке бажання».
Бо не кожне побажання походить від Святого Духа, навіть коли б воно видавалося
чоловікові чимось чесним і добрим.
Проте важко розсудити чи то добрий дух, чи який лихий спонукає тебе бажати
цього або того, чи, може, твоє власне серце непокоїть тебе.
Багато людей вже наприкінці дали себе звести; а спершу їм здавалося, що
то добрий дух спонукає їх.
Тому треба завжди зі страхом Божим і з покорою в серці бажати чогось і
просити, коли щось бажане прийде на думку; а перш за все ти мусиш із самозреченням
покластися на мене і казати:
«Господи, Ти знаєш, що краще: нехай станеться це або те, як Ти хочеш!
Дай, що хочеш, скільки хочеш і коли хочеш.
Роби зі мною, як Сам знаєш і як Тобі більше подобається, і від чого Тобі
більше честі буде.
Постав мене, де Сам хочеш, і вільно Тобі робити зі мною все.
Я ж у Твоїх руках, обертай і повертай мною по своїй волі.
Ось я, Твій слуга, готовий до всякої послуги, бо я не бажаю для себе жити,
а для Тебе, аби лиш достойно та праведно».
Молитва за виконання Божої волі.
Слуга. Наділи мене, найласкавіший Ісусе, Своєю ласкою:
нехай буде при мені, працює і перебуває зі мною вірно аж до кінця.
Дай мені завжди того тільки бажати й хотіти, що Тобі миліше і Твоєму серцю
дорожче.
Твоя воля нехай стане моєю, а моя воля хай постійно йде вслід за Твоєю
і якнайкраще годиться з нею.
Хай я одного й того самого, що Ти, хочу й не хочу, і хай я не можу чогось
іншого бажати або хотіти, як тільки того, що Ти хочеш і бажаєш.
Дай мені завмерти для всього, що є на цьому світі, і задля Тебе любити
приниження і забуття.
Дай мені над усі бажання в Тобі спочити і моє серце в Тобі заспокоїти.
Ти – правдивий спокій серцю, Ти – єдиний відпочинок: все інше немиле і
неспокійне.
У цьому мирі, цебто в Тобі, єдиному найвищому і віковічному добрі, засну
і спочину. Амінь (Пс. 4,9).
(Далі
буде)
| 
