Книга
ІІІ Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ тринадцятий:
Про послух покірного, підвласного за взірцем Ісуса Христа
Господь. Сину, хто хоче відсторонитися від послуху, той
відсторонюється від благодаті; а хто шукає чогось окремішнього для себе,
той тратить спільне добро.
Хто не піддається радо й добровільно своєму настоятелеві, той засвідчує,
що почуттєва природа ще не слухається його повною мірою й часто противиться
і ремствує.
Тому-то вчися негайно підлягати своєму настоятелеві, коли хочеш упокорити
свою почуттєву природу.
Бо швидше можна поконати ворога душі, коли в серці людини не буде неладу.
Немає тяжчого і лютішого ворога душі від тебе самого, коли в тобі немає
святої згоди з духом.
Конче треба, щоб ти собою справді погордив, якщо хочеш перемогти тіло і
кров.
Але тому, що ти досі ще дуже недоладно любиш себе, то боїшся цілком покластися
на волю інших людей.
А що ж у тому великого, якщо ти, що є порох і ніщо, піддаєшся ради Бога
іншій людині, коли я, Всемогутній і Найвищий, що з нічого все створив, ради
тебе покірно піддався людині.
Я став найпокірнішим і найнижчим за всіх для того, щоб ти, наслідуючи мене,
перемагав свою гордість.
Порошино, вчися слухати! Земле і глино, вчися коритися і гнутися під ногами
всіх людей!
Вчися нехтувати своєю волею і піддаватися всякій підлеглості.
Візьми себе в руки і не допускай, щоб у тобі жила гордість, але будь таким
підлеглим і маленьким, щоб усі могли, мов по вуличному болоті, ходити по
тобі і топтати.
Марний чоловіче, чого маєш жалітися?
Нечистий грішнику, що можеш відповісти тим, що дорікають тобі? Ти ж стільки
разів образив Бога, що не раз вже заслужив собі на пекло!
Але моє око зглянулося на тебе тому, що твоя душа була в Моїх очах цінна;
ти ж пізнаватимеш мою любов і будеш постійно вдячним за мої добродійства,
й разом з тим набудеш правдивої підлеглості й покори та терпеливо зноситимеш
усяку погорду.
(Далі
буде)
| 
