Книга ІІІ Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ дванадцятий:
Про науку терпеливості та боротьбу з пристрастями
Слуга. Господи Боже! Як бачу, терпеливість дуже потрібна
мені, бо в цьому житті багато стається прикростей.
Хай же я дбаю, як хочу, про свій спокій, моє життя не може обійтися без
боротьби і болю.
Господь. Так є сину! Але я хочу, щоб ти шукав не такого
спокою, який не мав би спокус, ані не зазнав би ніяких прикростей.
Але, щоб ти думав, що знайшов спокій навіть тоді, коли всілякі журби обсіли
тебе і коли багато прикростей випробовують тебе.
Якщо скажеш, що ти не в силі так багато терпіти, то яким чином зможеш пізніше
витримати вогонь чистилища?
З двох лих треба завжди вибирати менше.
Отож, щоб ти міг утекти від вічної кари в майбутньому, вчися сьогочасні
терпіння ради Бога спокійно зносити.
Чи гадаєш, що люди цього світу цілком нічого не терплять, або дуже мало?
Ні, того не знайдеш, хоч би ти шукав між найбільшими розкішниками.
Але скажеш, що вони мають досхочу розкошів і потурають своїм забаганкам,
тому й на свої прикрості не зважають.
Хай і так буде, нехай вони й мають, чого душа забажає, але як гадаєш: чи
довго так буде?
Ото як дим щезнуть розкішники цього світу і навіть згадки не залишиться
про минулі радощі.
Але й тепер, поки вони ще живуть, і серед тих розкошів не мають спокою
й життя без гіркоти, смутку і страху.
Бо та сама річ, яка приносить їм втіху, часто завдає й болючої кари.
Добре їм так, що купаються в розкошах без сорому і гіркоти, що без пуття
за ними вганяються.
Які скороминущі, які зрадливі, які негожі та погані всі ті розкоші.
Та що ж, за похміллям і засліпленням люди того не розуміють, але як та
німа худоба, вони за крихітку розкоші цього швидкоплинного життя штовхають
душу до загибелі.
А ти, мій сину, не йди за своїми побажаннями і відвертайся від своєї волі
(Сир. 18,30). Будь милий Господові і Він дасть тобі те, чого твоє серце
бажає (Пс. 36,4).
Бо коли справді хочеш веселитися і мати мою втіху у цілковиту розкіш, зважай:
тільки в погорді всіма світовими принадами, відкинувши всі погані пристрасті,
знайдеш благословення і матимеш за те щедру втіху.
Чим більше будеш відсторонюватися від усякої втіхи, яку створіння можуть
дати, тим солодші й більші втіхи знайдеш у мене.
Але не здобудеш їх без деякого смутку і тяжкої боротьби.
На перепоні стає стара звичка, що міцно вкоренилася у тобі, але ліпший
звичай переможе її.
Тіло стане ремствувати, але запал духа загнуздає його.
Стародавній змій буде зводити і допікати тобі, але молитва прожене його
геть; крім того ще й корисна праця перегородить йому всю широку дорогу.
(Далі
буде)
| 
