Книга ІІІ Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ одинадцятий:
Бажання серця треба перевіряти і стримувати
Господь. Сину, тобі треба ще багато дечого навчитися,
в чому відчуваєш себе непевно.
Слуга. У чому ж, Господи?
Господь. Щоб ти свої бажання повністю співвідносив з моєю
волею і не був себелюбцем, але гаряче і ревно виконував мою волю.
Нерідко бажання запалюють і розривають твоє серце; але ти розваж, що більше
тебе спонукує – моя честь, чи твоя користь.
Якщо я є твоєю метою, то якось вже тобі зараджу і будеш радий; але коли
у твоїй думці криється бажання власної користі, то саме це стає тобі перепоною
і тягарем.
Тому остерігайся і не дбай надмірно про свої бажання, які ти намірився
здійснити, не порадившись зі мною, щоб пізніше не жалкувати і не спротивити
собі того, що перше подобалося і до чого ти рвався, наче до чогось кращого.
Бо не варто зразу ж піддаватися кожному поруху серця, який видається тобі
добрим; але також не треба відразу втікати від кожного поруху серця, який
тобі противний.
Дуже корисно навіть у добрих зусиллях і бажаннях деколи стримувати себе,
щоб через нагальність не впасти у розсіяння ума, щоб своєю непоміркованістю
не схилити інших людей до згіршення, або щоб при опорі своїх супротивників
не збентежитися і не впасти духом.
Нерідко треба навіть через силу намагатися противитися почуттєвому пожаданню
і не зглядатися на те, що хочеться, але більше за те дбати, щоб воно, навіть
проти своєї волі, підлягало духові.
І до того часу треба карати його і підкоряти собі те пожадання, доки воно
не стане охоче до всього й доки не навчиться вдовольнятися малим, тішитися
простотою і не нарікати на будь-які незгоди.
(Далі
буде)
| 
