Книга ІІІ Практичне
заохочення до духовного життя
Розділ дев'ятий:
Треба завжди звертатися до Бога, як до останньої мети
Господь. Сину, я повинен стати твоєю найвищою і останньою
ціллю, якщо справді бажаєш бути щасливим.
Від цього наміру стало чистим твоє серце, яке нерідко криво прихилялося
до себе і до створінь.
Бо коли ти в якійсь речі шукаєш себе самого, то зразу ж сам у собі знемагаєшся
і в`янеш.
Тому-то шукай у всьому перш за все мене, бо я є Той, хто все те дав.
Так сприймай кожну річ, як вона походить із найвищого Добра, і тому-то
все треба звертати до мене, як до її власного початку.
З мене, мов із живого джерела, черпає живлющу воду і малий, і великий,
і вбогий, і багатий – а котрі служать мені добровільно й радо, дістануть
благодать за благодать.
А хто хоче похвалитися чимось іншим, а не мною, або втішатися якимось іншим
добром, той правдивої радості не зазнає і дасть своєму серцю волю, але прерізні
перепони стануть непокоїти його.
Таким чином не смієш приписувати собі нічого, що добре, а також ніякій
людині не присвоюй якоїсь чесноти, але все те здавай на Бога – без нього
людина нічого не має.
Я все дав і хочу, щоб все повернули мені назад, і конечно домагаюся подяки.
Оце та правда, що проганяє всяку пусту хвальбу.
А коли небесна благодать і правдива любов завітає до тебе, тоді не буде
вже ні заздрості, ні вузькоглядності й самолюбство не опанує тобою.
Бо любов Божа все перемагає і піднімає вгору всі сили душі.
Коли ти дійсно мудрий, то в мені єдиному будеш радуватися, на мене єдиного
надіятися, бо ніхто не є добрий, тільки один Бог (Лк. 18,19). Хвала Йому
над усе і в усьому благословення!
(Далі
буде)
|
