Книга ІІІ    Практичне заохочення до духовного життя

Слуга. Благословлю Тебе, небесний Отче, Отче Господа мого Ісуса Христа за те, що Ти зволив згадати про мене бідного.

Отче милосердя і Боже всієї втіхи (ІІ Кор. 1,3), дякую Тобі за те, що Ти мене, негідного ніякої втіхи, іноді втішаєш своєю благодаттю.

Благословлю Тебе завжди і славлю Тебе з єдинородним Твоїм Сином і Святим Духом, Утішителем на віки вічні.

О, мій Господи Боже, мій святий Улюбленцю! Коли Ти завітаєш до мого серця, ціла душа моя зрадіє.

Ти моя слава і радощі мого серця; Ти моя надія і мій захист у день моєї журби (Пс. 3,4; 118,111; 58,17).

Але тому, що я досі ще слабенький у любові та недосконалий у чесноті, я потребую Твого скріплення і Твоєї втіхи; тому провідуй мене частіше і навчай мене Святого Закону.

Очисти мене від поганих пристрастей і зціли моє серце від усяких невпорядкованих бажань, щоб я, серцем здоровий і як сльоза чистий, став здатним до любові, твердим на терпіння і стійким у витривалості.

Господь. Любов - це велика річ, справді велике добро, бо вона дає пільгу всіляким тепінням і спокійно зносить будь-які прикрості.

Бо вона несе тягар, мов без ваги, і всіляку гіркоту підсолоджує до смаку.

Шляхетна любов до Ісуса заохочує до великих справ і будить бажання щораз то більшої праведності.

Любов бажає линути вгору, а не затримуватися ні на яких низьких речах.

Любов хоче бути вільною і далекою від будь-якого світового вподобання, щоб могла без перешкод прозирати вглиб серця, щоб не далася обплутати якійсь дочасній користі й аніякій втраті зламати себе.

Нема нічого вищого, нічого так широко просторого, нічого більш завершеного, ні ліпшого - ні на небі, ні на землі - за любов; бо любов з Бога зродилася і не може знайти спочинку, як тільки в Бозі, попри усі створіння.

Хто любить, той літає, ширяє і веселиться; він вільний і ніщо не зв`язує його.

Він дає все за все і все у всім має, бо знаходить спочинок в одному Найвищому над усі добра, від якого випливає і приходить усіляке добро.

Він не зглядається на дари, але над усі добра він звертається до Давця.

Любов не відчує тягаря, не зважає на боротьбу; вона більше хоче, ніж може; вона не жаліється на неможливість, бо вважає, що все можна і все вільно.

Тим-то вона всесильна, творча і має успіх там, де слабне і занепадає той, хто не любить.

Любов не засинає і навіть у сні не задрімає.

Вона у втомі не знемагає, в утискові не дає себе пригнічувати, зі страху не бентежиться, а вибухаючи невпинним полум`ям і палаючим смолоскипом безпечно пробивається вгору.

Хто любить, той знає вагу цього слова.

Бо голосним кличем у вухах Божих є вже саме гаряче бажання душі, яка мовить: "Мій Боже, моя любове! Ти увесь мій, і я вся твоя".

Молитва за любов Божу.
Слуга. Дай мені волю в любові, хай я навчуся всім серцем відчувати, яка то солодка річ - любити й у любові купатися й поринати.

Хай любов візьме мене у свої обійми, коли я з превеликого жару і нестями знімуся понад себе.

Співатиму пісню любові, полину вгору за Тобою, моїм миленьким. Хай у Твоїй хвалі розпливається душа моя, радіючи з любові.

Хочу любити Тебе більше, ніж себе, а себе тільки ради Тебе і в Тобі любити всіх, що дійсно Тебе люблять, як наказує той закон любові, що від Тебе походить.

Господь. Любов буває жвава, щира, ніжненька, приємна та мила, кріпка, терпелива, вірна, розважна, спокійна, мужня і користі для себе ніколи не шукає.

Бо коли хтось тільки себе пильнує, тоді він відстає від любові.

Любов буває обережна, покірлива, простодушна, не розпещена, не легкодумна і за марниці вона не дбає: вона твереза, чиста, стала, тихомирна і добре стереже всіх почуттів.

Любов підлегла і послушна настоятелям; у своїх власних очах маловажна і благенька, богомільна і вдячна Богові, вона постійно на Нього уповає і покладає надію, навіть тоді, коли Бог відступить, від неї, бо в любові ніхто не живе без терпіння.

Хто не готовий усе терпіти і здатися на волю Божу, той не гідний зватися його підлеглим.