Книга І    Практичне заохочення до духовного життя

У всіх речах дивись на кінець і на те, як ти станеш перед суворим суддею, перед яким ніщо не сховається, який не власкавиться дарунками і не прийме виправдань, але судитиме по справедливості (Іс. 13,4).

О, ти нужденний і нерозумний грішнику! Як ти відповідатимеш перед Богом, який знає всі твої гріхи, якщо нераз тремтиш перед розсердженим чоловіком?

Чому не забезпечиш себе перед судом, коли ніхто не зможе через когось другого ані виправдатися, ані оборонитися, але кожний буде мати доволі клопоту з самим собою?

Ось тепер твоя праця ще успішна, твій плач буде прийнятий, зітхання буде вислухане, а біль очистить.

Велике і спасенне чистилище має терпеливий чоловік, який зносить кривду і більше жаліє над чужим лукавством, аніж над своєю образою.

Той, хто радо молиться за своїх противників і від щирого серця прощає їм провини; хто не соромиться просити прощення для інших людей; хто швидше змилосердиться, ніж розгнівається.

Що раз у раз себе самого силоміць перемагає, і всіма силами старається свою змисловість підкорити владі духа.

Краще тепер очиститися від гріхів і викорінити свої хиби, ніж відкладати очищення на пізніше.

По правді, ми обманюємо себе через невладнану любов тіла.

Що ж інше, як не твої гріхи, палитиме колись той вогонь?

Чим більше ти тепер жалієш себе і даєш волю тілові, тим тяжче пізніше будеш покутувати і тим більше буде що в тебе палити.

Чим більше чоловік нагрішив, тим суворіше буде йому покарання.

Там ледарів підганятимуть розпеченими путами, а ненажерливих буде мучити сильна спрага і голод.

Там розпусників і розкішників обливатимуть гарячою смолою і смердячою сіркою, а заздрісні скавулітимуть від болю, як скажені пси.

Ні один гріх не залишиться без відповідної кари.

Там на гордих спаде всілякий сором, а скупих давитиме злиденна нужда.

Там одна година кари буде тяжча, ніж тут сто років найтяжчої покути.

Там для осуджених нема ніякого спокою, ніякої потіхи: а тут все-таки нераз спочиваємо після праці і потішаємося розвагою приятелів.

Тепер журись і жалій за свої гріхи, щоб ти в день суду був безпечний разом із святими.

Бо тоді праведники стоятимуть з великою статечністю супроти тих, що тиснули і гнітили їх (Муд. 5,1).

Тоді стане суддею той, хто тепер покірливо піддається судові людей.

Тоді вбогий і покірливий матиме велику безпеку, а на гордого з усіх боків нападе страх.

Тоді покажеться, що той був мудрий на світі, хто навчився Христа ради бути юродивим і зносити погорду.

Тоді милою стане всяка журба, яку терпеливо перенеслося, а всяке лукавство замкне собі уста (Пс. 106, 42).

Тоді кожний побожний буде веселитися, а засумує всякий безбожник.

Тоді тіло, яке покутою всмиряло себе, буде більше веселитися, ніж те, що постійно ніжилося в розкошах.

Тоді лиха одежина сяятиме, а багата втратить свій блиск.

Тоді бідненька хатина буде кращою, ніж золота палата.

Тоді терпеливість більше помагатиме, ніж уся сила світу.

Тоді простенька слухняність буде більше величатися, ніж усі світові хитрощі-мудрощі.

Тоді чиста й праведна совість радітиме більше, ніж учена філософія.

Тоді погорда багатства матиме більше ваги, ніж усі скарби світу.

Тоді побожна молитва втішатиме тебе більше, ніж розкішний бенкет.

Тоді більше радітимеш від зберігання мовчанки, ніж від багатомовності.

Тоді добрі вчинки значитимуть більше, аніж велика сила гарних слів.

Тоді суворе життя і тяжка покута буде милішою, ніж будь-яка земна приємність.

Навчайся тепер у дрібницях терпіти, щоб тоді ти міг звільнитися від тяжких терпінь.

Коли ти тепер так мало можеш витримати, то як витерпиш вічні муки?

Коли тепер маленьке терпіннячко так непокоїть тебе, то що тоді заподіє пекло.

Ось так, справді, годі тобі мати дві радості: і тут на світі розкошувати, і потім ще з Христом царствувати.

Так, все марнота крім одного: Бога любити і Йому Єдиному служити.

Бо хто любить Бога цілим серцем, той не боїться ні смерті, ні кари, ні суду, ні пекла, тому що свята любов впевнено провадить до Бога.

А хто все ще в грісі розкошує, то не дивина, що такий боїться і смерті, і суду.

Однак добре, щоб бодай страх перед пеклом стримував тебе від гріха, поки ще любов не в силі відвернути від нього.